В основі функціонування будь якого живого організму знаходиться психіка. Вона утворюється з самого початку зародження життя, й розвивається та удосконалюється постійно, піддаючись зовнішнім та внутрішнім впливам. На її формування та розвиток впливають оточення, в дитинстві, у дорослому віці – інститут, робота. В глобальному усвідомленні це соціум, яке наносить та залишає слід в її процесах життєдіяльності й відображається в діяльності та якості життя індивіда.
Під час розвитку психіки, утворюються адаптивні установки та формується картина світу, пристосувальний механізм по прийняттю навколишнього середовища, пережитий досвід матиме відображення у внутрішньому світі (внутрішньому психічному). Значення має, те як ми сприймаємо навколишню дійсність? Наприклад, декілька людей по-різному описують одну й ту ж ситуацію.
Психіка це багаторівневе та самостійне утворення. Вона відображає зовнішній світ, й минулий розвиток суспільства. Утримує та відтворює внутрішній світ індивіда, утворює та впорядковує сенс життєдіяльності. Вона має певні властивості, якщо психіка це внутрішня енергетична структура, відповідно для діяльності своїх процесів вона використовує енергію, отже функціональною одиницею виступить психоенергія. Вона матиме основні властивості – об'єктивація та розоб'єктивація. Енергія здатна перетворюватись у певні предмети та явища, тобто об'єктивовуватися, й за певних обставин вона може перейти з предметів психоенергію – розоб'єктивуватися.
Розглянемо це явище на конкретному прикладі. Письменник, який пише роман, створює історію, героїв, які між собою взаємодіють, для нього це об'єктивація його психоенергії (внутрішній світ). Коли ж книга стає доступною для широкого загалу, тоді для читача вона стає зовнішнім психічним, психоенергія розоб'єктивовується й об'єктивується у відчуттях, сприйняттях, розумових й чуттєвих образах котрі виникають у суб'єкта під час читання.
Психіка має здатність накопичувати енергетичний потенціал (позитивний, негативний та нейтральний). Кожна індивідуальна психіка має властивості інтровертованості, тобто йдеться про спрямованість індивіда на себе, своє внутрішнє Я, і естравертованості – спрямування психіки на навколишній світ.
До властивостей, ми також можемо віднести психологічну репродуктивність – здатність до відтворення попереднього психічного (досвіду) з такою самою інформацією й енергетичною складовою. Для сприйняття й перенесення змін зовнішнього світу, його різних видів на себе, яке згодом перетвориться на власне психічне власний досвід, отримає назву – рефлексія.
