ЛСД - це напівсинтетична психоактивна речовина, яка є найвідомішим психоделіком, використовується як інструмент в різних трансцендентальних практиках, таких як психонавтика, медитація та психоделічна психотерапія. Речовину ЛСД синтезують з лізергінової кислоти, що видобувається з ріжків, мікроскопічного грибка, паразитуючого на злакових рослинах.
ЛСД легко і повністю поглинається шлунково-кишковим трактом. Сама речовина дуже швидко зникає, залишаючи незначні сліди, з кровоносної системи поширюється по цілому організму, найменше він концентрується у мозку, як дивно це не виглядає. В мозку, він сконцентрований в певних ділянках, які відповідають за регуляцію емоцій. Концентрація ЛСД в різних органах, проявляється після 10-15 хвилин після ін'єкції, через тривалий час вона поступово спадає. Виводиться дана речовина через кишечник, за допомогою жовчі та печінки.
Психічні ефекти ЛСД продовжуються навіть після того, коли дана речовина відсутня в організмі, сам психоделік може запускати певний біохімічний, нейрофізіологічний і психічний механізм, який викликає стан сп'яніння, та продовжує свою дію, після відсутності речовини. Препарат стимулює центри симпатичної нервової системи середнього мозку, що призводить до розширення зіниць, підвищення температури тіла та підвищення рівня цукру в крові. ЛСД має властивість блокування серотоніну. Серотонін це гормоподібна речовина, яка присутня в різних органах теплокровних тварин. Препарат впливає на нейрофізіологічні функції, які пов'язані з допаміном, більшість ділянок мозку сприйнятливих до допаміну, активізуються ЛСД, інші ділянки придушуються.
Зосереджуючись на недружній обстановці і внутрішньо не підготовлений споживач, до можливих перекручувань сприйняття, а також розумових процесів, ефекти ЛСД швидше за все будуть неприємними, на відміну від ситуації коли споживач знаходиться в комфортних умовах, налаштований на позитивну обстановку, не напружується і внутрішньо відкритий до сприйняття незвичайного.
Психологічні ефекти можуть полягати у посиленому сприйнятті кольорів, дихаючих або плаваючих поверхонь, речей і обстановки (навколишнього середовища) які переливаються, повзаючими візерунками, які виникають за закритими очима, виникає відчуття зміненого перебігу часу, сприйнятті речей чи осіб, що видозмінюють свої форми, деперсоналізації, виникає втрата відчуття власного Я, інколи інтенсивні й жорстокі переживання, вони описуються, як власне переродження чи випробування смерті.
