Дівчина з очима кольору дощу

                                                                                                                        49 днів

                                                                                                                   Глава 1

                          Всі думають,що все трапилось через дощ. В якійсь певній мірі так воно і було.

                          Я прокинулась рано,а за вікном лив стіною дощ. Для середини осені цілком очікувана погода. Переважно у такі  похмурі дні я стараюся не виходити із дому,просто валяюся у теплому ліжку за переглядом тв-шоу із чашкою гарячого шоколаду,тай моя робота мені це дозволяє. Але цього ранку усе склалось не так.

                                Збираючись із силами я заставила себе піднятись з ліжка і спуститись сходами вниз на кухню,як завжди випити кави. Без чашки кави мій ранок ніколи не розпочинався,скільки себе пам"ятаю. Ще вчора я домовилася про зустріч із найближчою подругою Кейт. Нещодавно вона заручилась і переїхала до свого обранця,тому нам не часто випадає нагода зустрітись. Я з Кейт разом ще із коледжу,вона була моєю сусідкою по кімнаті,відтоді ми наче сестри,не розлий вода.

                                    Випивши кави я глянула на годинник,який висів над кухонним столиком біля дверей,9:08. Я поставила чашку у раковину і піднялася на гору у ванну кімнату. Вмившись я нанесла макіяж і швернулась із ванної до гардеробу. Довго не роздумуючи я одягнула бежево-рожеву блузку із чорними манжетами і чорну спідницю олівець,взула чорні ллабутени і накинула бежевий жакет. Підійшовши до дзеркала я зібрала світло-русе волосся у довгий хвіст. Взявши сумку,закрила вхідні двері і сіла у авто. Ми з Кейт домовились зустрітись у самому центрі в місцевій кав"ярні,де подавали саму смачну свіжомелену каву у місті.

                                           На годиннику була 10:15,а по радію звучала пісня "Say someting"-A Great Big World ft. Christina Augilera. Доїжджаючи до центрального в"їзду вияснилось,що дорогу тимчасово перекрили через ремонтні роботи,тому мені довелось виїхати на обїздну,це на 15 хвилин довше,аніж на пряму. Дорогу сильно розмило,двірники не встигали очищати лобове скло від дощу. Оминаючи 180 км. роздався телефонний дзвінок,мені не потрібно було дивитись на екран,щоби зрозуміти,що це Кейт дзвонить поцікавитись де я,адже я вже на 10 хвилин спізнююсь. Розтебнувши ремень безпеки я потягнулася за телефоном в сумку,яка лежала поруч на пасажирському сидінні. Лише одна секунда і перед очима блиснули фари зустрічної машини.