Все почнеться в 14

14

Ранок. Вже восьма. Віка прокинулася від аромату кави. Вона обожнює каву, але мама її ненавидить і варить тільки на свята. Так сьогодні свято. Сьогодні у маленької дівчинки 14-ий день народження. Віка потягнулася і побачила на столі букет. Ромашки... Вона так любила ромашки, а тут їх цілий букет! Піднявшись з ліжка іменинниця підійшла до квітів, понюхала і промовила : "Так, це саме те, що я люблю..." Подумавши, що потрібно розчесати своє волосся Віка попрямувала в коридор до дзеркала. Там був маленький пакуночок. Зазирнувши, вона побачила маленьку коробочку. Браслет... Хоча дівчина і не любила прикраси, але цей був просто нереальний, красивий, срібний, з бірюзовими камінчиками. "Дякую мамо, дякую тато!"-крикнула Віка. Обернувшись вона побачила маму з татом. Обійнявши її, вони привітали іменинницю з святом. Розчесати волосся було не так легко. Густе, запутане, що може бути гірше зранку в 14 день народження?! Розібравшись з клубочком, який називають волоссям, Віка попрямувала пити каву. Зайшовши в телефон вона отримала безліч поздоровлень від друзів, але ось одне на яке вона чекала всю ніч. Повідомлення від того, хто змушує її серце битися швидше. Хлопець в якого вона закохана. Звісно йому було всерівно на неї, адже навіщо красивому юнаку дівчинка 14 років. Звичайно Віку не можна було назвати не привабливою, але і красунею вона не була. В повідомленні було написано: "Вітаю мала, тобі там 14, чи скільки? Рости велика!" Ось і все? Але і від цих слів дівчина усміхнулася.
Треба готуватися, скоро їхати з подругами в кафе. Віка одягля нову футболочку і моми. Розпустила волосся. Їй дуже личило, але вона ненавиділа ходити так, та мама наполягала, що сьогодні треба бути в такому вигляді. Готово! Перед дзеркалом стояла 14-ти річна красуня. Прихопивши рюкзак з телефоном, дівчина побігла на зупинку, де її чекали подруги. Якісь вони загадкові. Привітали її з дивною усмішкою, наче щось знають.
-Як думаєш, ти йому подобаєшся?-запитала однокласниця Віки.
-Та, що ти верзеш!? Ти бачила як він до мене ставиться? Звичайно, що ні! Я для нього "малолєтка", всього 14, навіщо йому таке щастя?
Дівчина розсміялася, а її подруги переглянулися з усмішкою на лиці. "Дивні вони сьогодні"- ще раз подумала Віка.
Ось і кафе. Дівчата замовили собі піцу та зробили декілька селфі. Наївшись досхочу вони вирішили піти прогулятися.
-Вік, та давай ще трохи посидимо, я зараз зроблю пару дзвінків і замовлю нам коли.- поспіхом видала Аня.
-Ну якщо трохи, то можна.
Пару дзвінків Аня все ж зробила. Тепер вона сидить з ще більшою усмішкою на лиці. Та, що біса відбувається!? Вони щось замислили? І тут відкриваються двері кафе. Першим ділом Віка бачить букет, ведмедика і гелеві кульки, а за ними той, кого вона не очікувала побачити. Серйозно? Той самий хлопець який завжди сухо відповідав, та хамовато вів себе з нею. Як таке може бути взагалі? В рубашці, джинсах з усмішкою на обличчі він підходить до нашого столу.
Далі буде..