Все почнеться в 14

Початок подорожі

Віка вже збирала валізу. На диво, батьки її відпустили поїхати з хлопцем до Львову. Бачили б ви її лице, коли вона благала пустити їх, адже вона так про це мріяла. Звичайно мама знала як мліла її донька за тим юнаком. На свій страх і ризик дали дозвіл. Віка сяяла від щастя, та і її новий хлопець теж. Все ж зібравшись вони пішли на зупинку де чекав коханий Вікторії.
-Не хвилюйтеся,все буде добре.-сотий раз повторював він.
Сівши в автобус вони поїхали до Києва, там їх чекатиме потяг.
-Як же я довго стримував себе, щоб оце так сидіти поруч, обіймати й тулитися до тебе.
-Знав би ти, скільки я чекала. Мені всі казали, що ти дивишся на мене не як на друга, а як на дівчину..
-Ну дуже привабливу дівчину, маленька.
Ось так в обіймах вони їхали до столиці. В навушниках музика, а в його руках її долоні.
Нарешті приїхавши вони взяли собі по каві. Ну як вони,лише Віка. Вона обожнювала каву. Солодку, з полуничним сиропом.
-Там скоро потяг прибуває, ходімо, щоб не запізнитися.
Взявшись за руки вони попрямували до перону. Потяг вже прибув. Ось саме тут, на цьому місці і почнеться їх подорож. Два закоханих серця їдуть до міста Лева.
Далі буде...