Чому я?

Глава 1

POW Юна
Ось і настав перший день школи! Я жила окремо від батьків тому добиралась на автобусі. Я взяла свої навушники, і встромила їх у вуха. Я зайшла до деректора:
- Доброго дня! Я новенька. Мене звати Кан Юна.
- Доброго Юна! Ходімо за мною!
Ми ішли по довгому коридорі і нарешті дійшли до класу.
- заходь коли почуєш своє ім'я: сказав директор -  Доброго дня учні! Сьогодні до нас прийшла новенька учениця Кан Юна.
- Привіт! Я Юна! Попіклуйтесь про мене!
- Сідай за вільну парту.
Я сіла за останню парту де сидів якийсь хлопець, але він мені не був цікавий тому я навіть не звернула увагу на нього. Мені прилетіла записка з 4 парти останнього ряду де було: «приходь сьогодні після уроків на дах! Там буде крута вечірка! P.S. Анонім». Я проігнорила ту записку ніби мені не цікаво (не хотіла, щоб хтось подумав, що я така легкодоступна), але вирішила тишком-нишком пробратись туди,  (мені було трохи страшнувато), так, щоб ніхто не бачив, щоб подивитись, що ж там відбуватиметься.
Уроки закінчилися і я швиденько пішла на дах. Я сховалась за невеликим стовпом. Я нікого там не побачила і подумала, що це якийсь тупий розіграш, але раптом до мене ззаду підійшли троє дівчат і висипали на мене крохмаль(в той час я сиділа за стовпом). Те, що я афігела нічого не сказати! Я встала на ноги і тут мені прилетів болючий ляпас і я впала на підлогу. Я ще не відрубалась, спробувала встати, але вони почали бити мене ногами. Вони казали щось типу: «з новенькими ми завжди так тому будь обережна! І не смій приближатись до Чонгука, а то патли твої повириваю!». Я зрозуміла, що не було тут ніякої вечірки, а пастка...для мене! Я майже відключилася, але тут я почула голос хлопця, який біг до нас. Я його ледве бачила, але зрозуміла, що він не зашкодить мені.
POW Чонгук
Після уроків я залишився у класі, бо вчитель сказав мені ненадовго затриматись. В мене трохи впали оцінки. Але він просто сказав мені гарно вчитись та думати тільки про навчання! Чесно мені було наплювати на те, що він сказав, але я мусив робити вигляд, що я його слухаю, я ж найкращий учень школи пффф. Короче ми попрощалися і я пішов на дах. Мене вже настільки все задовбало в тому числі моя дівчина, що я просто хотів покричати, виплюснути всі емоції, які накопичувались протягом тижнів!(я часто роблю це на даху, щоб розслабитись). Я вийшов на дах і те, що я побачив кинуло мене в шок! Я побачив, як троє дівчат били новеньку! Я ж як ніяк мушу відповідати за дисципліну...пффф
- Еееей! Зупиніться тупоголові курки! - кричав я і побачив свою вже тепер КОЛИШНЮ дівчину.
- О ні! Чонгук прийшов! Звідки він тут? - ухмильнулась дівчина. Але добре, що прийшов! Нарешті побачить мої подвиги! - мовила Кім Су і засміялася тримаючи свою ногу у новенької на грудях.
- Кім Су ти що робиш? Взагалі з катушок злетіла? Ми розтаємось!!! - кричав я.
- Ні! Тільки не це! Я ж так люблю тебе! Вибач мене! - кричала і плакала Кім Су.
- Ні! Я не люблю тебе і не хочу мати справу з такою дівчиною як ти! Я давно хотів тобі це сказати і ось випадок підвернуся - сказав я.
Ті двоє дівчат стояли осторонь, а потім побігли у напрямку виходу бо подумали, що ще вони зараз відгребуть від мене. А Кім Су стояла на колінах переді мною, плакала та благала мене!
Я подивився на Кім Су, а потім на новеньку(він не знав як її звати) і вбивчим звіриним поглядом подивився знов на свою КОЛИШНЮ і вона побігла у напрямку виходу, а я взяв на руки новеньку, щоб вона ще більше не постраждала і поніс її у медпункт.
POW Юна
Він взяв мене на руки, ми йшли кудись, точніше він кудись мене ніс і потім він зупинився і подивився на мене своїми коричневими очима бо побачив, що я ще не втратила свідомість. Вони були настільки втомлені, крізь них сльозилися краплинки води, але ні одна з них не впала. Він ніби відчував мою біль! В мене було таке враження, що я вже бачила цей погляд. Я теж підняла свою голову і подивилась йому в очі....я не хотіла більше ніколи відводити погляд бо зрозуміла, що моє серце пішло в п'ятки, а мозок перестав працювати. У мене був шок і тому я нічого не говорила, а лише дивилась йому у вічі. Я побачила там щось сяюче, якусь малесеньку надію. На мить мені здалося, що я в космосі. Таке вже ставалось коли я закохувалась, але ні ні ні такого не може бути, але я
знаю це відчуття і у мене з'явився страх і сумніви! Я на мить відчула його, те саме відчуття і тоді коли мені причинили величезну біль я дала собі слово більше ніколи не закохуватись, і я дотримаюсь свого слова! Я НІКОЛИ І НІКОМУ більше не відкрию своє серце!!

Далі буде... вибачте, що пишу таку хрень, але то мій перший фанфік тому не судіть строго!💫😂