Вільна пташка 16+

Частина 4

Всю дорогу я просто мовчала... Куди він мене везе? Що він хоче зі мною зробити? Як мені вибратися?

Я справді боялася...

В голові була каша...

Непомітно понишпоривши по кишенях джинсовки я не знайшла свого телефона. Сука!

Ця падлюка його забрала!

-Де мій телефон?! - рішуче запила я.
-Він тобі не потрібен.-байдуже відповів цей баран.
-Ти що з глузду з'їхав?!Віддай мені мій телефон!
-Я його не брав. - Так само сухо промимрив той.
-Блять! Віддай мій телефон!
Він скорчив лице в гримасі "як ти мене заїбала" і дістав із кишені джинс мій телефон.
-Вдавися - кинувши його мені прошипів він.

Я схопила свій гаджет і швидко почала набирати номер тата.

На екрані висвітилось оголошення "лише аварійні дзвінки".

Що за чорт!

Немає зв'язку? Чи....

Я відкрила кришку телефона і вийняла батарею. Сука! Сім-карти не було!

-Де сімка, придурку!?
-Я тобі не придурок, стерво!
-Я питаю де сімка, козел?!
Він мовчав... СУКА!
-Нічого, скоро мене знайдуть і ти заплатиш за все! - викрикнула я, а цей осел просто засміявся! - Чого ти ржеш? Взагалі міски висохли?!

-Почитай повідомлення - насмішкувато мовий цей кретин.

Я швидко зайшла в папку з повідомленнями і.. офігіла! Там була ніби то "моя" переписка з татом, де я просила в нього залишитись на ніч у своєї нової подруги! І він ДОЗВОЛИВ!

-БЛЯТЬ! Ти охуїв!? Випусти мене з відси! - я почала його бити руками- Сука, випусти мене!

-Як ти мене вже заїбала!

Він раптово загальмував. Від неочікованості я вдарилась головою.

-Ти що хворий!? - він вийшов з машини і обійшовши її з переду відкрив мені двері..

-Вимітайся!
-Що???? - я була в шоці
-Що чула! Вимітайся, я сказав! - Він схопив мене за плечі і буквально викинув із машини. Потім закрив двері, спокійно сів і поїхав!

-Ну й вали! - кричала я навздогін машині-Та щоб ти здох, падло!

Я впала на землю..

З моїх очей покотились сльози. Я просто ридала! Що мені робити!?

Я сиділа біля простої, не асфальтованої дороги. Навкруги був ліс... Піздець!

Я спробувала встати. Хоч і ноги дуже боліли йти я могла.
Я мусила вибратися звідси. Не здихати мені ж в шістнадцять! Я ще жити хочу...

Пройшовши кілька кроків я впала..

Тааак, з такими темпами я ніколи не вийду звідси! Потрібно знайти якусь палку..
Ретельно дослідивши руками землю, я все таки знайшла якусь палицю.

Обержно вставши я почала йти.

Раптом дорогу освітило світло.
Я оглянулась і побачила машину. Невже цей придурок повертається? Може совість прокинулась?

Але придивившись я  зрозуміла що це не його машина. Це був великий фургон.

Ну що ж, можливо, так навіть краще.

Під'їхавши до мене машина зупинилась. З неї вийшло двоє чоловіків. Один був високий і худощавий, а інший низенький і товстий.
Я вже відкрила рот щоб попросити про допомогу, але високий заговорив перший:
-Що ця  пташечка робить у такий пізній час сама в лісі?
Я не помітивши нічого підозрілого тихо промовила:
-М.. Мені потрібна допом.. мога.. - через холод у мене заплітався язик.
-Звісно, кицю, ми тобі допоможемо. Правда Джо? - сказав товстий чоловік звертаючись до високого. Той якось дивно посміхнувся і промовив:
-Звичайно, але... спершу ти нам допоможи - він почав повільно підходити блище до мене, а я мимоволі позадкувала.. Здається я зрозуміла, що вони від мене хотіли...
О, чорт! Краще б я залишилась з тим козлом!

Він хоча б був... симпатичний?

Боже, яка я дурепа!
Ну все, мені піздець... Бігти я можу, так що це все... Кінець..

Але тут я помітила машину, яка наближалася сюди.

Високий чоловік схопив мене за руку і потягнув у фургон.

Але він не встиг...

Машина швидко приблизилась і з неї вилетів ... ем, як мені його тепер  називати?

-Відпусти її! - закричав він.
-Хлопче, ти що охуїв!? - прошипів  жирний виродок. Натомість мій рятівник(чи викрадач) замахнувся і врізав цьому придурку прямо в морду!
-Ти мені  за все заплатиш, бридкий сопляк! - кричала ця жирна свиня.

-В машину! - крикнув мені "рятявник" -Швидко!

Що мені залишалось робити? Я швидко(наскільки це було можливо) пошкандибала в його машину.

Через декілька секунд ми вже мчали...

-Д.. дякую... - пошепки промовила я... але він почув і.. посміхнувся...

Втома далася в знаки..

Мої очі повільно закрилися...

______________________________________

Дратуті🖐️
Ось і продовження💚
Правда дуже маленьке 😔
Як вам? Не сильно нудно? 🤔
Мені здається вийшло навіть цікаво😐
Ну що ж, ставте зірочки якщо вам подобається мій "шевр" 😂
Усіх цілую😚
Роззі ❤️🦄