Бачиш, я вже не боюся,
Кроки роблю вже більш швидше,
Замість тужіння - сміюся,
Не так, як робив раніше.
Краще вже сплю ночами,
Вівців рахунок не мислю,
В небі не бачу за снами
Правду, донизу повислу.
Більше читаю, вмію,
Краще писати почав,
Але досі не розумію
Як я тебе добре знав.
Знав про твої дивні ноти,
З вуст до других що ішли?
Знав про твої знатні квоти
Для «Покажу» і «Пішли»?
Знав про бажання лежати
В сні з білим небом разом?
Знав як уміти кохати?
Знав як боротися злом?
Знав як на зорі дивитись
Щоб покорити той світ?
Знав як до Бога молитись
Щоб передати привіт?
Знав про можливість почути
Писк у душі кожних ніг?
Знав необхідність забути
Душі, яких вже поліг?
Знав про ходьбу безкорисну?
Знав про молитви вітрів?
Знав про зимівлю пролисну?
Знав про змій із всіх зміЇв?
Знав про нещастя погоду?
Знав про відвертість тобі?
Знав про природжене зроду
Зводити мертві світи?
Знав про похильність мовчати?
Знав про мовчання в душі?
Знав чи не знав - досить знати
Те, що не рятість в куші.
YOU ARE READING
Смачніше за зелене - Поезія інтимна та патріотична
PoetryЛірика, написана мною, патріотична та інтимна, особиста. Знаючи, що папір не боїться нічого, я писав те, про що довго мовчав, нікому не казав. Саме тому вона багатьом незрозуміла - вся справа в емоціях, на яких «лягла» поезія. Як казала Ліна Василів...
