Смачніше за зелене - Поезія інтимна та патріотична

3

Казати правду було надто страшно,
Збрехать – єдиний шлях до визнання.
Так і не скажеш, що душа протяжно
Під лід лягла і в ньому безрання...

На шлях правдивий просто так не стати,
Бажання мало – треба щось робить.
І щоб хоч щось правдиве в світі знати
Не варт від рідних жодного не крить...

Що ж ліпше – звинуватить чи простити?
Переступить крізь тіло чи серця?
Просить в близького друга чи молити?
Отримать ранг верха чи молодця?

Та все ж найкраще – обійти питання,
Перемогти душі тяжкої злість,
Отримати любовного зізнання
І вибачитись коротко. Колись.

Якщо ж ти вже ступила на цей шлях,
То йди вперед – назад не озирайся,
Лети у синім небі, наче птах,
Тікай від мене, з іншими кохайся.

Я не лиця чекаю пред очима,
Я не прошу вернутися назад.
Я хочу доторкнутися плечима,
Я хочу мать корисну дань порад.

(14.04.2019)