М- Гаразд. Тільки тоді ми будемо квити. Ти врятував мене, а я тебе. Ч- Звісно, звісно. Дякую тобі. А тепер поїхали до тебе. М- Нууу, тут є маленька проблема. Ч- Яка? М- Ти мені теж повинен якоюсь мірою допомогти. Ч- Якою? М- Розумієш... мої батьки думали що вчора я була у своєї подруги. І ми готували проект. А натомість... Ч- Ти пішла на вечірку, вірно? М- Да, вірно. Ч- Добре зрозумів, я мовчу. А тепер поїхали. М- Ччон, ти нічого не забув. Ч- А що? М- На мене подивись. Ч- Блін, точно. Ти ж не можеш так поїхати. Ану швидко на верх. М- Ннавіщо? Ч- Зараз побачиш. Ми забігили в кімнату батьків. Збиравши речі я побачив у мами сукню, яку тато їй подарував. Але вона була їй мала. Ч- Тримай, приміряй. Тільки швидко. Я буду чекати знизу. М- Гаразд. Я пішов до низу і став чекати. Через 10 хвилин вона спустилася. І тут я м'яко кажучи охренів.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
М- Ну як я виглядаю? Ч- Ахрінеть. М- Це, я так розумію добре. Тоді поїхали. Ч- Ага. Вона пішла вперед, а я за нею. Трохи відійшовши від такого шоку. Ми поїхали до неї. Їхали ми не довго, хвилин з 15. А коли під'їхали до мене дійшло. Ч- Мей, зачекай. М- Що? Ч- А твої батьки не будуть питати, хто я і куди ти їдеш. М- Точно. Чого ми про це не подумали. Це ж вони мені спокою не дадуть. Ч- Кароч, у мене є план, ідемо. М- Який? Ч- Побачиш, ідемо швидше. Залишилось всього 2 години. Ми зайшли в будинок, і пішли на кухню. Де батько сидів за столом і читав газету а мама готувала їжу. (Тато Мей- Тм, Мама Мей- Мм) Мм- О, ти вже повернулась. Зробила з Квон проект. Доброго дня вам. Ч- Доброго дня. Тм- Доброго дня. Мм- Мей, а хто це з тобою. Чому не попередила, що будеш не сама. Я б щось приготувала. М- Не потрібно, це Чонгук. І ми не надовго. Мм- Чому? Ч- Давай я розповім, а ти йди збирай речі. Мм- Куди збирати? Я нічого не розумію. Чонгук куди вона їде? Ч- Я зараз все поясню. Отже я хлопець Мей, і ми летимо з нею до моїх батьків. Тм- Так, зачекай який хлопець? Мей про тебе нічого не розповідала. Ч- Ви б почали її допитувати, просити щоб я прийшов. А вона цього не хоче, та і я тільки нещодавно повернувся з за кордону. Мм- Гаразд, з цим потім розберемось. Навіщо ви їдете? Ч- Мої батьки хочуть познайомитися з Мей, вони також тільки дізналися про неї. Тому ми летимо до них. Не хвилюйтеся з нею буде все добре, я про неї подбаю. М- Я готова, все добре? Мамо, тату ми можемо летіти? Мм- Ну, так. Але це все так швидко. Ч- Не хвилюйтеся. Ми вам все детальніше розповімо коли повернемося. Тм- Добре, але нагадай мені своє ім'я. Ч- Я Чон Чонгук. Ось мій номер, якщо що телефонуйте. Тм- Гаразд, ну ідіть тоді. Тільки передзвоніть коли прилетите. Ч- Звісно, до побачення. Мм, Тм- Щасливої дороги. Ми вийшли з будинку і поїхали в аеропорт. М- Як це батьки згодилися, що ти їм наговорив? Ч- Нууу, я сказав що ми зустрічаємось. І ми їдемо до моїх батьків. М- Тепер зрозуміло чого вони аж світилися. Стоп. Ти зовсім поїхавший. А коли повернемося що ми їм скажемо? Любов пройшла, завяли помідори. Ч- Нууу, щось придумаємо. А може і не потрібно буде. М- Що ти сказав? Ч- Да так, нічого. Ми приїхали до аеропорту на диво швидко. До посадки залишилося 30 хвилин, тому пройшовши контроль. Ми сіли в літак і стали чекати злету.
