Життя з вампіром.

Серце жалю

Остання фраза була вимовлена через силу.
- Юно тікай і буть щаслива! Вимовивши це мати, загинула. Юна була вбита горем, її батьки більше ніколи не посміхнуться їй, не дадуть поради у лиху годину, не обіймуть і не поцілують! Ні, вони взагалі більше не розплющать очі у яких було стільки любові і добра, зарз вони лежали на землі, біля палаючої будівлі.
  Юна впала на коліна і почала плакати, та надію їй давала думка про те, що вона ще не сама. У неї є найкраща подруна, і друг здатний захистити кожного.
- Юно! Пчувся голос Рін неподалік будівлі. - Юно, Юно ми маємо тікати!
- Рін, вони вбили моїх батьків!
- Ми нічого із цим не зробимо, нам потрібно тікати!
- Так, так зачекай, а що буде із Ючі?!
- Гараз, ходімо знайдемо Ючі і тікаймо! Підвішись Юна і Рін побігли у бік Ючі.
  Та недобігши до пагорба, дівчата опинились свідками бою Акіхіко і Ючі.  Спочатку було помітно, що Ючі перемагає, та Рін ненароком зачепила балку, яка підпирала горящу залишившогося дому стіну. Із голосним тріском балка переламалась і стіна почала падати. Це почув Ючі, і обернувся.
- Юно, Рін бережіться! Викрикнув Ючі намагаючись застерегти дівчат від небезпеки.
  Обернувшись дівчата побачили падающу стіну у їхній бік.
- Юно обережно! Вигукнула Рін хапаючи подругу за руку й тягнучи у бік, щеби трохи і подруги булиб під завалом, але їм пощастило, вони сиділи на землі у метрі від впавшої стіни. Ючі був радий тому, що дівчата були неушкоджені. Та радість тривала недовго. Відволікшись на дівчат, Ючі відволікся і не помітив як Акіхіко підібрався за спину, один вправний удар, і меч пройшов крізь груди.
- Ючі-і ні! Викрикнула налякана Юна.
- Тікайте. Встиг вимовити Ючі і впав на землю.
- Тікаймо Юно! Схопила за руку Рін й потягла у бік. Та невстигши оговтатись як одна стріла попала у живіт Рін.
- О ні, ні, ні, ні! Встигши підхопила подругу, запанікувала Юна.- Тримайся, усе мине!
- Забери це і тікай подруго. Вимовила Рін й простягла кулон у вигляді дракона. - Це твій кулон, він був у твоїх батьків, вони мріяли подарувати його на твій день народження, біжи і живи заради нас.
- Що ти таке кажеш, усе буде гараз ти чуєш! Та було запізно, Рін загинула.
  Юна не хотілось жити, вона сиділа над Рін й немогла заспокоїтись. Довкола усе було зруйнованим, темний дим почав згущатись довкола. Навколо нічого не можливо було розгледіти. Та неподалік почулись голоси наближающихся вампірі. Юна не хотіла нікуди йти, але слова матері та подруги змусили її боротися за життя. Зібравши усі сили бідолашна підвелась й почала шукати безпечний шлях. Та куди не подивись, повсюди були вампіри. І лише один шлях був вільний, шлях до лісу.