Життя з вампіром.

Небезпека поруч

ВИБАЧТЕ ЗА ВІДСУТНІСТЬ НЕ БУЛО ЧАСУ НА НАПИСАННЯ ТВОРУ!

Ізао так і невідпустив Юну того вечора у кімнату. Їй довелось залишитись у кімнаті Ізао.
   Вона і сама не могла пояснити чому довіряє Ізао, чому вона не відчуває небезпеки і чому біля нього їй добре. Та її цікавило, як міг спалахнути будинок, ще й тоді коли її батьки були на св'яті. Отже це був підпал! Але кому це потрібно? Хто це зробив і з якими побажаннями!? Вже 100 відсотків на те, що її батьки комусь стояли на шляху,і цей хтось навмисне намагався їх вбити, та чи нападни знав, що їх не було вдома? Це настільки турбувала Юну, що воне не могла заснути. Це помітив Ізао.
- Юно, що сталось? Чому ти не спиш? Тебе щось турбує?! Із ласкою вимовив юнак.
Юна сіла й опустила голову.
- Я досі не можу зрозуміти кому мої батьки перейшли дорогу?
- Я гадаю, що тобі потрібно лягти і трохи поспати, а вранці ми про це поговоримо. Ізао поцілував Юну у лоба й вона лягла й невдовзі заснула, а от Ізао зацікавив хід її думок. Адже вона була права, няня була обачною, і не як но могла зачепити свічку чи ще щось, якщо так і було тоді вона малаби час забрати Юну й вибігти на подвіря.
    Ізао підвівся й пішов до свого кабінету. Він настільки зацікавився цим, що геть втратив рахунок часу. Коли він відволікся, на горозонті вже сходило сонце. Ізао трохи втомився, але його зусилля не пройшли даремно.
  Юна підвелась і побачила, що Ізао відсутній. Одягнувши червону сукню вона пішла до кабінету, де була впевнена, що там Ізао.
- Ізао, доброго ранку.
- Доброго Юно, ти добре спала?
- Так, а ти?
- Я не спав сьогодні.
- Чому?
- Після нашої розмови у ночі, я довго думав, і дішов до того висновку, що і справді хтось навмисне вбив твоїх батьків, і я вирішив знайти хочаби якусь інформацію.
- І як успіхи?
- Мені вдалось дещо знайти!
- ..... і що там?