Стільки нової інформації. Ще пів години назад я вважала себе ні в чому не винною дівчинкою, що стала жертвою чийогось злого жарту. А тепер. Тепер я самогубець, що змушений жити в цій зоні. Навіщо мені тут знаходитись? Чому я маю бути тут, а не просто потраплю в пекло як нам з дитинства розповідали. Є рай, є пекло. Є добро, є зло. Ми погані, інші хороші. Ми помремо, інші житимуть. Немає іншого. Ми завжди змушені обирати. Навіть між життям і смертю.
Мені виділили окрему кімнатку, більше схожу на комірчину. Говорять, що ми отримуємо те що заслужили. Можливо я справді мало добрих вчинків за життя робила. Мій уявний друг Валера саркастично нагадав, що у нас є ціла вічність щоб це виправити.
Все змінилось. Ідіотський ефект метелика. Але ранок вечора мудріший. І я провалилась в сон.
Дивно, все здається таким реальним. Мені снився мій університет, мої колишні друзі, що ніколи ними не були, а лише чекали коли я покажу своє слабке місце, батьки, що завжди любили мою "ідеальну" сестру більше.
Можливо й справді моя історія звичайна. Самотність, непотрібність, зрада, депресія, залежність, самогубство.
Я одна із сотень мільйонів таких самих. Тоді чому вважала, що такі проблеми лише у мене, чому я так тихо кричала? Все здається зовсім іншим з цього білого мовчазного царства.
Ранок не приніс бажаного спокою. Я досі не знала що мені робити. Але це не в моєму характері просто сидіти і нічого не робити.
Від моїх роздумів мене відірвав звук відкривання дверей. Я виглянула з кімнати. Всі почали виходити і шли в одному напрямку. Ну а я шо, я нічо. Просто пішла з ними. Я спитала в одного чоловіка, куди ми направляємося.
- Навіть душам потрібно підтримувати свою енергію.
- Ми будем робити те, що приносить нам задоволення, щоб ми відчули ілюзію щастя?
- Біль і страждання найкраще підтримують енергію душі. Ти думала це рай? Це пекло.
