❤️5

2 1 0
                                    

Ми попрощалися,і розійшлися по домівках.

Вечір 21:00
Як як завжди читаю книжку,закутана в тепле одіяло,з чяшкою теплого чаю,але такі вечора завжди хтось знищує,і в цей раз не обійшлося без Богдана,дзвінок,я беру трубку:
-«Привіт,не зайнята?»
-«Привіт,ні,а що?»
-«Та так нічого...»
-«Ти подумав?»
-«Да....»
-«Ну,і що...?»
Він мовчить десь хвилини 10.
-«Ну кажи вже..»
-«Насть,ти дуже гарна,класна,але ти дуже мала для мене..»
-«....а навіщо тоді мені пудрити мозок?»
-«Не знаю»
В той момент мені стало на скільки боляче в душі,я токої болі в житті не відчувала. Я не відразу заплакала,я тримала себе,я просто сиділа,і не розуміла за що?,навіщо?.

Ніч 02:09
Я лежу,в вушах музика сумна,сльози по щьокам,я плачу,мені боляче дуже боляче... Я не знаю навіщо так зі мною,в душі я вірила що ми будемо разом,але... Плачу,тут приходить повідомлення від Івана:
-«Ну що ти вирішила?»
-«Да»
-«І що?»
-«Я згодна..»

POV Автор
В цей момент,вона просто не знала що зробила велику помилку.На сльозах сказати «Я згодна».Все може змінитися,іза одного слова,ось вам доросле життя..(

Життя змінилося,після тебе....💔💔💔Where stories live. Discover now