Гра випадку

Ep.1

Омеже життя не таке солодке, як можна було собі уявити. Дівчата давно зникли з цього світу, їх немає вже сторіччями. Що до цього призвело? Вчені досі задаються цим питанням. А от що стосовно омег? Вони є, але їх мало залишилося. Приблизно 15 омег, включаючи головного героя. Він у своїй країні один такий. Йому 15 років. У нього каштановий колір волосся, зелені очі, пухкі губи, ямочки на щічках, коли посміхається, і дуже довгі вії. Звати цього омегу Сед. Повне ім'я Седмі. Живе він в не зовсім у сприятливих умовах - на вулиці. Батьків він погано пам'ятає, бо він опинився на вулиці ще в ранньому віці, коли діти не в змозі щось нормально запам'ятати. До своїх 14 років хлопець жив у дитбудинку, але потім втік. Та пробув цілий рік на вулиці, повертатися в той дім не хотілося, він добре ховався від людей, які розшукували його. Та цей день змінив його життя.
Японська ніч. Сед сидить на холодному асфальті, уткнувшись обличчям собі в коліна. Повз проходить багато людей, ніхто навіть не зупиниться і не запитає чи потрібна йому допомога. Або так думав тільки хлопчик. Минає ще година і ось зупинилася машина, з якої вийшов чоловік. Він прямував до Седа. Хлопчик підняв на нього погляд, а той простяг йому руку.
- Вставай.
У чоловіка був такий ніжний голос, від якого все тремтіло. У Седмі немов очі засвітилися. Він подав йому руку і той одразу підняв його. Вони сіли в машину на заднє сидіння, за кермом був водій, як зрозумів підліток. Усю дорогу Сед сидів біля цього хлопця і притискався до нього. Йому дали плед, тож йому було дуже тепло. Цей перехожий хлопчина обіймав бідного хлопця і думав про щось своє. За півгодини вони під'їхали до 20-поверхового будинку. Седмі заснув за цей час, тож чоловік ніс його на руках, а водій поїхав паркувати машину. У квартирі незнайомець поклав хлопця у своє ліжко, з думкою про те, що самому доведеться спати на дивані. Ранок вийшов гладким, хлопці прокинулися майже одночасно і старший приготував яєчню.
- Тебе як звуть? - спитав хлопець, а потім відпив трохи апельсинового фреша.
- Сед..
- А мене Тем.
- Ви тут мешкаєте?
- Ні, тут я тільки коли у Токіо. Так я живу за містом.
- У Вас там будинок?
- Особняк.
- Круто..
- Ти сам не з Японії? - Тем вирішив змінити тему, коли побачив сумний погляд хлопчика.
- З.
- Ти, мабуть, метис?
- Метис?
- Так, швидше за все, твій тато чи батько європеєць.
- Я не памʼятаю своїх батьків.
- А, тоді вибач, не хотів торкатися неприємної теми. - але Сед нічого не відповів. - Вибач, а ти... омега? Просто обличчя занадто гарненьке...та і голос теж якийсь..
- Омега?
- Ти, мабуть, не знаєш, хто це?
- Ні, не знаю.
- Гаразд, неважливо, ти звичайний альфа як і я, просто гарненький.
Протягом дня хлопці спілкувалися і Тем дедалі більше дізнавався про Седмі, як і Сед про Теммі. На диво, обидва добре ладнали і старший зовсім не чіплявся до молодшого. Хлопчик виявився дуже вихованим, щоправда, багато чого не знає і не розуміє. Вони з альфою здружилися швидко. Сед досі перебуває в дивному стані від того, що все так швидко змінилося в його житті.
Звичок, властиві альфам, він не має, що знатно здивувало Тема. «Можливо, він не альфа, а бета? Не могло ж мені так пощастити..», - думав старший і ретельно спостерігав за його новим "сусідом". Ближче до вечора обидва почали вирубуватися. Зрештою вони заснули разом. Вранці першим прокинувся Тем, настрій у нього був не найкращий. І незрозуміло через що. Молодший поводився тихо, бо подібна агресія йому знайома, хоч він і неясно пам'ятає від когось.
- Чорт. Чорт, чорт, чорт! Та щоб його. - кричав і обурювався старший, після якогось дзвінка.
- Тем, щось трапилося? - тихо і боязко запитав Сед.
- Не чіпай мене зараз!
- І.вибач..
Тем стискав і закушував губи, думаючи: «Може... та ні. Він ще маленький..». Думаю, зрозуміло про що таке Теммі думав. Його думки були забиті інформацією, а то й фактом, що сказав йому батько.
- Сед.
- М? - наївно і безневинно глянув Сед.
- Збирайся.
Перша думка, яка відвідала Седа після цього слова - це те, що він зараз його поверне на вулицю.
- Куди?
Тем побачив якийсь страх у цих зелених очах, йому відразу стало не по собі, адже він не мав нічого поганого.
- Семі, підійди до мене. – попросив старший.
«Семі?» - промайнула перша думка у молодшого. Дивно, але це його заспокоїло. Він підійшов впритул до ледь знайомої йому людини.
- Сед, послухай, ти боїшся, що я поверну тебе на вулицю? - Седмі кивнув на згоду, навіть не піднявши голову. - Цього не станеться, зрозуміло?
- Чесно?
- Так, ти тепер зі мною, зрозуміло?
- Угу.
- Я радий. Тепер ідемо, я дам тобі що одягнути поприличніше.
Теммі одягнув хлопчика в гарний костюм, а на ноги туфлі (зрозуміло чоловічі). Виглядав він солідно, безперечно. А щодо Тема, то він одягнувся так само. Все-таки аристократ повинен відповідати як належить аристократу. За ними заїхав водій і вони поїхали у невідомому молодшому напрямку. Їхати було дуже далеко, так що дорога зайняла півтори години. Приїхали вони, як виявилося, до батька Теммі. Заходячи в особняк, там вже їх зустрічав дворецький, який далі провів їх до столу, за яким сидів батько, тато і ще 4 людей.
- Вітаю. – привітався старший із батьками, а потім перевів погляд на гостей. - Добридень.
- Добрий денька.. - Тихо привітався Седмі, стоячи у старшого за спиною. Двоє гостей дивно подивилися на Седа, а батьки насторожилися.
- Батьку, тату, це Сед, знайомтеся. - Теммі посміхнувся і відійшов у бік, щоб показати хлопця.
- Я, сподіваюся, він твій друг. -
Коли один із гостей, майбутній чоловік Тема, побачив Седа - посмішка тут же зникла з його обличчя, тому що він був у рази красивіший за нього.
– Ми поки що не зустрічаємося, але... – Батько перебив свого сина і продовжив свою промову.
- Чудово, тоді можете сісти. І ось, знайомся, це твій майбутній чоловік.
– Приємно познайомиться, я - Кай. - сказав нібито майбутній чоловік.
- Не можу сказати того ж, вибач. - Теммі огидно глянув на цього Кая.
– Тем! – скрикнув батько.
- Батьку, ти ж знаєш, що я проти цього.
- Тем, тобі 19, а в тебе, як і раніше, нікого немає!
– Навіть слухати не бажаю.
- Ну-ну-ну. Давайте без сварок. Ви просто мало знайомі. Зараз посидимо, спокійно поговоримо, дізнаєтесь один одного краще. Гаразд? – спокійно запропонував тато Тема і всі погодилися.
Не сказати, що той хлопчина, який має вийти заміж за Теммі, не приємний у спілкуванні. Вихований, розумний, але щось у ньому не так. На відміну від Седмі, який навіть до виделки не доторкнувся, Кай їв як не в собі. Тем звичайно помітив дивну поведінку за Седом і вирішив запитати, що не так.
- Сед, все добре?
- Так.
- Тоді чому ж ти не їси?
- ...
- Сед?
- Не хочу.
- А може, причина в іншому?
- Можливо. - Майже не чутно відповів молодший.
- Відкривай рот.
- Навіщо?
Теммі посміхнувся і взяв зі своєї тарілки трохи супу, підносячи до його роту ложку.
- Ти що собі дозволяєш? - Седмі надув щоки і почервонів.
- Просто відкрий свій рот. -
Хоч цій дитині і 15, Теммі все одно хотів поводитися з нею як з 5-річним.
- Ааа, - Сед відкрив рот, даючи просунути ложку з супом собі в рот.
- Молодець.
Так старший запхав у нього майже 10 ложок. Гості, так само як і батьки, дивилися на це і не схвалювали. Ну, мовляв, як це так? Перед тобою майбутній чоловік сидить, а ти ось як робиш. Вихованість відсутня геть.
Через кілька хвилин у Седмі став боліти живіт, але він уперто мовчав, поки від нього не почало пахнути приємним запахом. А на той час уже настав вечір. Вони знаходилися так само в батька Тема і за столом. Як тільки Тем відчув запах, він напружився, тому що його це почало збуджувати, так само як і іншого альфу (брат Кая), що сидить навпроти них.
- Семі, це від тебе?
– Що від мене? - Сед невинно здивувався, коли Тем запитав його.
Старший понюхав омегу, а потім проковтнув, відчуваючи, як у штанах ставати тісно.
- У нього ж не може бути тічки, тату?
- ...
______
У цьому фф буде дуже багато 18+, я сподіваюся.