Таємниці чернігівського Відьомства

Розділ 4 "Пан Яків "

Біля готелю на чоловіка чекав розкішний чорний автомобіль. Автівка довезла чолов'ягу до якоїсь контори, яка знаходилася за містом. Зупинившись на парковці біля будівлі, чоловік, залишивши автомобіль, зайшов у контору. У гостьовій кімнаті було порожньо. Лише прибиральниця час від часу заходила витерти столи або полити квіти. Пан поглянув на наручний годинник. Стрілка показувала десяту годину вечора.
- Знову запізнюються. Завжди доводиться їх чекати. – Роздратовано пробурмотів він.
За те у нашого пана є час трохи відпочити. Посередині зали стояло старе фортепіано. Чоловік сів на стілець, що біля його. Піднявши кришку, покриту пилом, його пальці легко й швидко забігали по клавішам музичного інструменту. Поряд лежали ноти. Чоловік взявся старанно вивчати їх. Після кількох хвилин, коли він візуально ознайомився з нотами, пан спробував зіграти на фортепіано. Спочатку виходило не дуже, але потім він спіймав ноту. Виходила доволі не погана мелодія. Задоволений собою, пан піднявся із стільця і підійшов до панорамного вікна.
  З вікна відкривався прекрасний вид на зоряне небо. Але щоб побачити зорі, довелося вимкнути світло. Пан ще кілька хвилин милувався зоряним небом. Було тихо і спокійно. Навіть прибиральниця більше не заходила.
Раптом світло ввімкнулося. Двері різко відчинилися. До приміщення зайшли кілька людей в елегантних костюмах та чорних окулярах. Слідом за ними зайшла жінка середніх літ.
Пані була одягнена в зелену сукню, фіолетовий піджак, фіолетові туфлі та капелюшок ніжно-зеленого кольору. Мейкап також був у ніжно-зелених тонах. Фіолетове та зелене вбрання гарно та естетично виглядало на дамі.
Вся компанія сіла за великий стіл із червоного дерева.
- Ви нас кликали, пане Якове? – Запитав один із чоловіків.
- Так, кликав. – Підтвердив пан Яків. – Є дуже важлива розмова.