Таємниці чернігівського Відьомства

Розділ 2 "І потрібно було виходити на вулицю тієї ночі?! "

Саме тієї літньої ночі Ліза не спала. Вона одягнула на піжаму спортивну кофту і вибігла на вулицю. Ліза побігла у напрямку церкви, що поблизу від її вулиці. Дівчина зупинилася біля входу до церкви. Неподалік стояла людина у чорному плащі. Ліза підійшла до неї. У роках вона тримала невеличкий мішечок. Від мішечка долинали запахи ромашки, м'яти, листя горіху і ще чогось.
- Ви відьма? – Несподівано для себе запитала дівчина.
- Чого тобі треба? – Зловіщим старечим голосом запитала відьма.
- Ох, ні!
Лізу огорнув неприродній холод. Тіло дівчини почав огортати густий туман. Знову та галявина? Ні, це зовсім не та лісова галявина, де мешкають дівчата духи.
Цього разу порожня неосвітлена вулиця. Дорога викладена тротуарною плиткою. Скрізь літають сови. Як би тут була Еля, то вона б зраділа, побачивши цих нічних птахів. Але її тут не було.
Сов практично не було видно. Вони лише час від часу налітали на перелякану Лізу, яка від кожного зіткнення з совою верещала.
Коли всі сови пролетіли, дівчина нарешті змогла нормально оцінити ситуацію. Темрява в'їдалася в очі, від чого паморочилося в голові. Ліза спробувала ступити крок, і відразу спіткнулася об камінь. Наступний крок видався вдалим. У далині виднівся вогник. Дівчина швидко побігла у напрямку світла.
Поки вона бігла, маленький вогник став набагато більшим. Утворилося багаття. Чорнявка підійшла трохи ближче. І враз, її огорнув вогонь. Ліза закричала, як навіжена. Піжама на ній почала горіти. Тіло дівчини залишилося неушкодженим. Вогонь не залишав ніяких опіків. У голові запаморочилося. Ліза впала на гарячу від вогню тротуарну плитку. Вона лише побачила, як згасало багаття.