Сон або реальність?

~Розділ 1~

Я забігла в ще один коридор. Він був таким же одноманітним як і інші. Темно зелені стіни, а по оба боки двері. Самих різних кольорів, форм, висоти.

Скільки я не старалась, але всі вони були заперті.

За спиною пролунав ще один шурхіт. І висока тінь впала перед мною. Не на секунди я не оглянулась.

Мені в очі впали елегантні білі двері. Із вирізбленими на них узорами. Здавалось що я їх колись бачила.

Я нажала на ручку дверей. Не заперто! Забігши в середину двері з такою силою захлопнулись, що стіни здригнулись.

Я опинилась на поляні, що недалеко від мого будинку. Але це мене не турбувало. Більше цікавило, що це за тінь була у коридорі.

Очі враз відкрились. Святе аніме.... Це просто сон. Просто дурний сон.

Я взглянула на годинник. 4:05. Можна було ще поспати, але при думці, що я знову зустріну те "чудо" стало страшно.

Потрібно було відволіктись. Крім того, щоб подивитись аніме мені нічого більше не пришло в голову.

Діставши телефон я знайшла в пошуку "Волейбол" та начала дивитися.

Будильник пробив шосту ранку. Потрібно йти в школу.

Я заставила встати себе з ліжка та зробити сніданок. Надіюсь ранковий чай із бутербродами мені допоможе.

По дорозі на кухню я мимохіть глянула у дзеркало. Світле волосся виглядало як гніздо для птахів.

Темні кола під очима було видно навіть без окулярів. Прийдеться скористуватися косметикою.

Я виглядала як зомбі....

*. *. *

-Привіт Белла - подруга зустріла мене із посмішкою - виглядаєш чудово.

-Угу особливо із колами під очима та виглядом як у зомбі.

-Ще раз скажеш таке і я тебе прихлопну.

Незважаючи на свій жахливий настрій я всетаки посміхнулася.
Кожному потрібно мати таку подругу як Мія.

Познайомилися ми з нею на третій день навчання у 7 класі. В один чудовий момент я підсіла до неї зі словами "Я підсяду?"

Але скоріше це було не питання, а твердження. Спочатку все було добре ми розмовляли, ходили разом. Но потом чтото пошло не так і ми стали ненормашками.

_____________________________________

Привітик, надіюсь вам сподобалася 1 глава. Буду писати як можно частіше