Ніка - проста студунтка, правда про яку випливла в маси. Всі відвернулися від неї, ба більше почали знущатися. Друзі, знайомі й незнайомі, але допомога прийшла звідти - звідки її ніхто не чекав
Аудиторія наповнена шумом, та замість обговорення знань - по ній знову лунають плітки. Ніка - бідолаха, правда про яку випливла в маси. Вона лесбіянка, від якої всі відвернулись. І друзі, і знайомі, і навіть ті з ким вона ніколи не пересікалась - всі стали проти неї. От і зараз пара задирак знову почали свою шарманку, непускаючи її в приміщення.
-Іди звідси! Нема що тобі тут робити. Нам тут таких не треба. Відброс, навіщо взагалі на люди вийшла? Таким як ти треба сидіти вдома і не заважати нормальним жити. Зрозуміла!? - на очі дівчини почали навертатися сльози.
-Сашо, чого ти так? Ти ж мене знаєш... Ми ж дружили... - сльози вже струмками стікали по делікатних щічках.
-"Дружили"? Тьфу, перевертень, сама нормальною прикидалася, дурила. - нещасна дівчина знову спробувала увійти, та, на жаль, знову невдало. - Що, хочеш зайти, а фіг тобі, вали звідси! - раптом хтось взяв хлопця за плече. Навіть через дотик було чути холод і ненависть. На скроні Олександра з'явилась ледь помітна крапля поту. З спантеличеним виразом обличчя він обернувся.
-Пусти. - це була Іванка, хорошист-тихоня та типічний "задрот". В її погляді було ще більше холоду й зневаги, ніж в дотику. Сушка мовчки відійшов, пропустивши її до Ніки. - Ти як? Хочеш поговорити? Не звертай уваги на цих нахаб, їм би тільки язиками чесати. - в звертанні до Ніки тон був зовсім іншим: лагідним, заспокійливим і турботливим. Її рука заспокійливо лягла на плече Ніколі
-Та ладно. Ця зараза вже передається чи що? В нас вже дві недодівки в групі? Хах! - озвався Денис, другий хам. Очі Іви помутніли і знову налилися лютю.
-А тобі що заздрісно, що жінка швидше буде з іншою жінкою ніж з тобою. О любчику, не треба переживати за те чого не зміниш. Як хтось та зглянеться, то діваком не залишишся.
-Що?! Зовсім охриніла! Дістанеш зараз, і не подивлюсь що баба. - Ден насупився та грізно підступив до Іви. Він не був качком, але і дрищем його не назвеш. Та очікуваної реакції від неї не було, навпаки, вона всміхнілась і розвела руки.
-Хм, хочеш вдарити - вперед. Мої кістки настільки крихкі, що і декількох ударів вистачить для нанесення ушкоджень середньої тяжкості. А, і якщо ти вже не проти, виконай моє прохання: бий сюди чи сюди, або в обидві точки сразу - тоненькі пальчики вказали на артерію та скроню, а в очах читалися лише безумний спокій і крапля радості - Тобі ж однаково скільки: три чи десять років, а так хоч мені легше зробиш. Ну, чого чекаєш? Вперед! Нужбо... Будь ласка... - на очах Іванни накрутилися ледь помітні краплі сліз, а досі непохитна безумна усмішка задрижала. Денис стояв повністю розгублений. Реакція Іви абсолютно спантеличила, а тиск у голосі заставив мовчки відступити.
-Хм, боягуз. - радість зникла з очей іви а за нею зникла і посмішка, позбавивши емоцій її обличчя. - Може сміливець таки знайдеться? - її погляд із залишком надії окинув присутніх. Всі замовкли і опустили голови. Емоції повністю покинули її обличчя, залишивши тільки байдужість. - Тоді прошу вас покинути чіпляння і зайнятися своїми справами. - всі мовчки розійшлись і тільки здалеку було ледь чути боязливе перешіптування. Не звертаючи на нього уваги, Івана повернулася до Ніки - У нас ще є час до початку пари. Ходімо, приведемо тебе в порядок. - на обличчі Іви заблищали щира щаслива усмішка та добрий вогник в очах. - Вона протягнула руку Ніколь та відвела її до вбиральні.
Іва сіла на підлогу біля ніки, витерла їй сльози та приобняла.
-Д-дякую,..*шмиг* дякую тобі...*шмиг* - крізь сльози проговорювала вона. - Чому...*шмиг* чому ти допомагаєш мені? Я ж... "ненормальна"...*шмиг* Я... я не заслуговую... - її очі знову залили сльози, а чужі руки різко затягли в обійми.
-Не смій... Не смій навіть думати так! Ти нормальна, і не смій навіть задумуватись над протилежним! Вони всі ідіоти і віри їм немає! - голос Іви зривався на крик, а руки ще дужче обіймали чуже тіло.
-Але... але звідки ти..?
-Я така ж. - голос Іви стих на цих словах, так само, як округлились очі Ніки.
-Що?
-Я бі. Знаю багато таких як ми. І повір мені: ти абсолютно нормальна!! - говорила вона, дивлячись у безмежні, але заплакані блакитні очі. Після чого знову обійняла і дала виплакати всю біль.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Автор: Привітики👋 Так, я почала новий Фанфік😅 Не хвилюйтесь я не закину попередній😌(Глава для нього майже готова) Просто вирішила добавити різноманітності. Сподіваюсь вам сподобалося☺️
