Мене звати Ріна, мені 16 років. У мене чудова фігура, вага 50 кг, ріст 165, каштанове волосся нижче плеч, зелені очі. Не дівчина, а просто мрія! Да я егоїстка!
У мене брат близнець Алекс, який старший за мене лише на 5 хвилини. Він накачаний брюнет, також із зеленими очима, ріст 180.
У мене є найкраща подруга Ніколь, або просто Ніка, їй також 16 років. Вона трішки худіша за мене, 45 кг, а зріст такий ж як і у мене. Вона блондинка з синіми очима! Так так! Саме з синіми! Вона просто няшка :3
Наші батьки пряцюють в одній фірмі і до того ж давні друзі, а ми дружимо іще з колиски.
Завтра ми переїжаємо по роботі батьків в Маямі. А зараз ми з Ніколь та Алексом готуємо наш дім для вечірки.
-Рінусь! Де ти поклала випивку? - кричить до мене брат, який готує коктелі та закуски, поки ми з Нікою прикрашаємо дім та ховаємо усі дорогі речі.
-Алекс! Я ж сказала що усю випивку я поклала в міні-бар на кухні!
-Окей! Не злись Рінусь! - кричит він уже з кухні.
Ми з Ніколь уже все зробили та пішли одягатися. Я оділа коротеньке червони плаття, яке підчеркнуло мою ідеальну фігуру, і чорні туфлі на високому каблуці. А подруга біленьке кортеньке ніжне платячко з пишним низом і чорним пояском, і чорні босоніжки на невеликому каблуці. Далі ми нанесли собі легкий макіяж і розпустили коси.
Ми крутилися перед дзеркалом роздивляючи нас красивих
-Ми неперевершині! -сказала я.
-Пффф... А то ти думала! Звичайно! Це ж ми! - сказала Ніка і ми розсміялися.
Попри свою вроду та відривний характер ми не були популярними в школі, але й не були сірими мишками. Ми завжди могли показати їхнє місці іншим, і постояти як і за себе так і за інших.
-Ну все! Досить! Пішли на низ! Алекс скучає. І до того ж скоро гості прийдуть! -сказала я.
-Ти смієшся? Гості? Та які гості! Припруться толпа п'яних однокласників і їх друзі, серез яких група повій, алкоголіків, наркоманів і декілька батаніків і то якщо їх пустять батьки! І їх ти називаєш гостями?
-Вей! Нік! Чому ти так не долюблюєш наших однокласників?
-А ти забула як вони до 8 класу іздівалися над нами?
-Ну Нік, мені також обідно. Але уже все добре, вони знають своє місце, і більше ніколи не полізуть до нас...
Мене перервав дзвінок у двері. Я спустилася і відкрила двері. У дім одразу завалилася толпа наших однокласників і їхніх друзів. Серед них і Шарлота зі своїми шавками. Вони "самі популярні" фіфи в нашій школі.
***
Уже час ночі. Дім повний п'яних людей. Ніхто й не зберається йти. Я майже 1 годину шукаю Ніку і Алекса. Нарешті знайшовши я підхожу до них.
-Блін! Ріна де ти була? Ми шукали тебе! - крикнула Ніка.
-Я шукала вас! Давайте закінчати вечірку?
-Ходімо до джі-джея.
Ми пішли до джі-джея і Алекс узяв мікрофон:
-Дорогі друзі! Ми раді що ви прийшли аби попрощатися зі мною і дівчатами, моєю сестрою та нашою попдругою, але нажаль, вечірка закінчується! Дякую вам за все. А зараз прошу покинути приміщення! Пока!
Усі невдовоно засвистіли, але покинули дім. Випровадивши останнього за двері. Ми разом плюхнулися на диван серед гостиної. Алекс почав:
-Ну все дівчатка. Бредворд може вздихнути з полегченям. Це мабуть остання вечірка, яку ми провели тут. Пока Бредворд...
-Привіт Маямі!!! Ууууууууу!- Закричали ми разом. Потім Алекс пішов до себе а ми з Ріною до мене. Та лягли спати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Lose to fall in love and revenge
FanfictionКнига про дівчину у якої смерть забрала всіх. Через деякий час вона дізнається, що померли вони не просто так, а їх убили. Вона хоче помсти. Але є одне "але" - кохання. Книга про девушку у которой смерть забрала всех. Через некоторое время она узнае...