Lose to fall in love and revenge

1

Мене звати Ріна, мені 16 років. У мене чудова фігура, вага 50 кг, ріст 165, каштанове волосся нижче плеч, зелені очі. Не дівчина, а просто мрія! Да я егоїстка!

У мене брат близнець Алекс, який старший за мене лише на 5 хвилини. Він накачаний брюнет, також із зеленими очима, ріст 180.

У мене є найкраща подруга Ніколь, або просто Ніка, їй також 16 років. Вона трішки худіша за мене, 45 кг, а зріст такий ж як і у мене. Вона блондинка з синіми очима! Так так! Саме з синіми! Вона просто няшка :3

Наші батьки пряцюють в одній фірмі і до того ж давні друзі, а ми дружимо іще з колиски.

Завтра ми переїжаємо по роботі батьків в Маямі. А зараз ми з Ніколь та Алексом готуємо наш дім для вечірки.

-Рінусь! Де ти поклала випивку? - кричить до мене брат, який готує коктелі та закуски, поки ми з Нікою прикрашаємо дім та ховаємо усі дорогі речі.

-Алекс! Я ж сказала що усю випивку я поклала в міні-бар на кухні!

-Окей! Не злись Рінусь! - кричит він уже з кухні.

Ми з Ніколь уже все зробили та пішли одягатися. Я оділа коротеньке червони плаття, яке підчеркнуло мою ідеальну фігуру, і чорні туфлі на високому каблуці. А подруга біленьке кортеньке ніжне платячко з пишним низом і чорним пояском, і чорні босоніжки на невеликому каблуці. Далі ми нанесли собі легкий макіяж і розпустили коси.

Ми крутилися перед дзеркалом роздивляючи нас красивих

-Ми неперевершині! -сказала я.

-Пффф... А то ти думала! Звичайно! Це ж ми! - сказала Ніка і ми розсміялися.

Попри свою вроду та відривний характер ми не були популярними в школі, але й не були сірими мишками. Ми завжди могли показати їхнє місці іншим, і постояти як і за себе так і за інших.

-Ну все! Досить! Пішли на низ! Алекс скучає. І до того ж скоро гості прийдуть! -сказала я.

-Ти смієшся? Гості? Та які гості! Припруться толпа п'яних однокласників і їх друзі, серез яких група повій, алкоголіків, наркоманів і декілька батаніків і то якщо їх пустять батьки! І їх ти називаєш гостями?

-Вей! Нік! Чому ти так не долюблюєш наших однокласників?

-А ти забула як вони до 8 класу іздівалися над нами?

-Ну Нік, мені також обідно. Але уже все добре, вони знають своє місце, і більше ніколи не полізуть до нас...

Мене перервав дзвінок у двері. Я спустилася і відкрила двері. У дім одразу завалилася толпа наших однокласників і їхніх друзів. Серед них і Шарлота зі своїми шавками. Вони "самі популярні" фіфи в нашій школі.

***

Уже час ночі. Дім повний п'яних людей. Ніхто й не зберається йти. Я майже 1 годину шукаю Ніку і Алекса. Нарешті знайшовши я підхожу до них.

-Блін! Ріна де ти була? Ми шукали тебе! - крикнула Ніка.

-Я шукала вас! Давайте закінчати вечірку?

-Ходімо до джі-джея.

Ми пішли до джі-джея і Алекс узяв мікрофон:

-Дорогі друзі! Ми раді що ви прийшли аби попрощатися зі мною і дівчатами, моєю сестрою та нашою попдругою, але нажаль, вечірка закінчується! Дякую вам за все. А зараз прошу покинути приміщення! Пока!

Усі невдовоно засвистіли, але покинули дім. Випровадивши останнього за двері. Ми разом плюхнулися на диван серед гостиної. Алекс почав:

-Ну все дівчатка. Бредворд може вздихнути з полегченям. Це мабуть остання вечірка, яку ми провели тут. Пока Бредворд...

-Привіт Маямі!!! Ууууууууу!- Закричали ми разом. Потім Алекс пішов до себе а ми з Ріною до мене. Та лягли спати.