Lose to fall in love and revenge

7

Я разом з Нікою та хлопцями сіли в автобус. Я сіла з подругою, Алекс з Максом. Я включила навушники, один дала Ніколь, а один взяла собі. Їхали ми довго. Приблизно годин 4. Весь цей час я слухала музику. Потім ми зупинилися коло лісу.

-І так діти! Зараз ми всі виходимо, та йдемо за мною. Йти ми будемо не довго, тобто 30 хвилин. Далі ми прибудемо на місце, яке ми підібрали заздалегіть. -сказав учитель фізкультури, та ми пішли за ним.

Нас було 56 людей. Серед них 46 учнів, 10 вчителів. Мда... Від скуки я вже й щитаю скільки нас.

Ухти. Перед нами відкривається невеличка полянка, з ліва протікає широка річка, прямо далеко за деревами видніється одинока скала. Ніде немає пальм, піску. Кругом один ліс, і лише тут чиста полянка. Можу поспорити, ми точно не в Маямі. І взагалі ми в штаті Флорида? Якщо так, то де в Флориді вони знайшли таке місце? Кльово. Що сказати.

-Ото ж, учні, ми прийшли. Що ж... -і тут понеслося, що можна робити, що не можна, куди ходити, хто що буде робити, о 23 лягаємо, о 8:30 встаємо, о 9 сніданок, о 15 обід, о 21 вечеря і т.д. .

******

Ми поклали свої палатки. Палатка Алекса та наша стояли близько. Так як нам тут бути іще троє суток, ми вирішили, сьогодні днем сходити в розвітку, вночі будемо спати, адже за день дуже пристанимо, хоча ми вже й пристали. А завтра ми просто проведемо день, як всі, хоча вночі думаємо подивитися фільм, після завтра (треті сутки) днем, щось придумаємо, а вночі підемо гуляти. Ну а на наступний день зранку поїдемо додому.

14:54. Обід.

Ми пішли до *столової*, а тобто це було так:

Вогнище. Кругом нього в круг стоять ковбишки, так на людей 20.

-Отже. Перші їдять 10 клас, далі 11, а далі вчителі. Всім зрозуміло? -запитала наша класна.

-Мг... Да... Бліін...-чулося кругом.

10 клас їли дуууже помало. Ну і ми сіли обідати, я б назвала це предвчірком вже о 16 годині. Нарешті, поївши ми вирішуємо зходити на розвітку. Ми зайшли в палатку хлопців, там взяли в один рукзак 4 бляшанки пива, 2 великі пачки чіпсів з беконом та грибами, та 2 пачки сухариків васабі, бекон, салямі. Та пішли в ліс до скали. Йшли ми не довго. Приблизно 10 хвилин.

ТАМ ПРОСТО РАЙ!!! Як виявилося, та скала, зовсім не скала, просто з того місця вона здавалася скалою. Це обрив, висотою в 7 поверховий будинок, з нього водоспадом стікає річка, яка утворює на цьому місці невелике озерце, а далі продовжує свій рух. Сама річка тиче помалу. Ми зробили декілька фотографій. Тут в голову Макса прийшла їдея. Він почав роздягатися та з розбігу забіг в озерце: