Lose to fall in love and revenge

16

Я прокидаюся. Кругом все біле. Мабуть лікарня. Кругом мене стоять якісь прибори. Я пробую припіднятися. Трішки болить голова. Входить медсестра. Років 30-35.

-О. Ви вже просунулися? Я міссіс Грен. Ви впали в обморок. Мабуть через шок.

Так! Стоп! То це був не сон? Алекс і Ніка... померли?

-Вони померли?-на диво говорити, мені дається легко, лише трішки підхриплий голос.

-На жаль, так. -говорить з сумом вона.

-Хто це зробив?-я хочу помститися.

-Нам не відомо. Можливо міліція щось знає, проте, нам таку інформацію не проголошують.

-Коли мене випишуть?

-Вже зараз. -вона робить невелику паузу, та шукає щось по карманам. -Ось!-міссіс Грен протягує якись конверт.-передала якась дівчинка, років 12.

-Дякую.

-Через 10 хвилин за вами прийдуть, та ви поїдете назад в дит будинок.

-Добре.

Медсестра вийшла, а я залишилася з своїми думками, та конвертом. Його я відкрию пізніше, а зараз ,мабуть, почекаю поки за мною прийдуть.

Приблизно через 15 хвилин до мене зайшла міссіс Грен, та сказала, що я можу йти. Я взяла конверт, та пішла на двір. Там мене чекала вихователька. Повненька жіночка, з темнем волоссям, під каре. Непам'ятаю ім'я.

-Доброго дня Ріно. Як ти?

-Доброго дня. Не дуже.-ну не було в мене настрою говорити.

Через 20 хвилин ми були біля дит будинку. Всі дивилися на мене. Хто з насмішками, хто з співчуттям.

Я дойшла в свою кімнату. Все теж саме.. Але немає Ніки... Моєї маленької Ніки. Я вийшла з кімнати, та спустилася на поверх нижче. Дійшла до кімнати Алекса. Мого Алекса. МОГО.АЛЕКСА!!!! Сльози потекли з очей.

Я відкриваю двері. Нк відкриваються. Мабуть заперті з середини. Я стукаю.

-Хто?-запитує якись хлопець. Мабуть сосід брата.

-Відкрий!-грубо відповідаю я.

-Я повторюю: Хто?-також грубо повторює він.

-Будь ласка, відкрий.

-Хм... Дай подумаю... Ні. -з посмішкою відповідає він. Також там хтось сміється. Мабуть, він не один.