Lose to fall in love and revenge

13

Аааааа! Рівно 100 зірочок!!!я вас всіх дуже дуже люблю❤❤❤❤❤
І ось і прода
***
Зараз ми з Кайлом їдемо на таксі в морг... мені так погано!!!
-Маленька моя, не плач. Все буде добре... Можливо це не твої батьки... Можливо перепутали... Можливо твої батьки зараз сиджуть дома, п'ють чай та думають де ти так довго ходиш?
-Ти не розумієш....-тихо прошепотіла я та продовжила плакати.
-Маленька,-він обняв мене за плечі,-все буде добре.
Таксі спинилося, Кайл заплатив та ми вийшли . Морг... Хмура одноповерхова будівля. Сіра.
-Ти мене чуєш? Все буде добре...-підбадьорював він мене.
-Та нічого вже небуде добре!-я вже зірвалась на крик,-якщо це вони, то все! Моє життя рухнуло! Помруть вони-помру я! Як ти не розумієш? Вони самі рідні люди в мому житті! А хоча що тобі розуміти? В тебе є батьки! Тобі цього не поняти! І ти...-я не встигла договорити, як побачила що його очі почервоніли та наповнилися слізьми.-Чого...- я не змогла договорити так як у мене знову почалася істерика, сльози ринули з очей, а Кайл просто підійшов та ніжно обняв мене, поклавши своє підборіддя мені на голову. Я просто вперлася лицем в його груди. В них божевільно калатало серце.
-Я їх втратив... Втратив коли мені було 11 років. Батька рідного я не знаю. Вітчим був в вічних роз'їздах, заробляв гроші, а мама була...-він зупинився ніби обдумуючи щось. Через хвилину він продовжив,-моя мама була повією та наркоманкою... Завжди приводила в дім всяких алкашів, #р@×@л@ся з ними прямо в мене перед очима, била мене разом зі своїми... ухажорами...-він знову задумався. Мені стало його жалко. А я іще його обвиняла в непонятно чому. Я обійняла його сильніше та поцілувала в груди. Я відчула як він напружився та продовжив свою розповідь,-одного разу нам зателефонували та сказали, що вітчим розбився... Мама дуже переживала цю втрату. Недилячись на всі мамині проблеми вони любили один одного... -на цей раз я почула що його голос затремтів, і говорив він пошепки.-вона померла від передозировки...-я почула що він почав плакати. Кайл легенько поцілував мене в волосся, а я іще сильніше обійняла його. Мені було соромно дивитися йому в очі.
Простоявшита к іще 5 хвилин, він відпустив мене. Я заглянула в його очі, там нічого небуло...
-Вибач...-лише те що я смогла промовити.
-Пішли.-якось грубо відповів він.
Він пішов в сторону моргу, а я за ним.
_______________
Зараз нас запустять аби подивитися на тіла... А хоча ні, не на тіла, а на те, що залишилося з них... Виявляється вони застрягли в ліфті і він якимось дивним чином згорів...
_______________
Рука... єдине що залишилося ціле від мами... Її. Ніжна ручка.... Яка гладила мене по волоссі, яка готувала мені смачні сніданки, яка навчила мене писати, за яку я трималася коли вчилася ходити, яка притримувала мене коли я була маленька... Мамуся... Я впізнаю її ручку из сотні...
А тото... Татусь... Нічого... Взагалі нічого... Від того, хто вчив мене писати, розповідав казочки на ніч, не дозволяв ходити пізно гуляти, сміявся зі мною в кабінеті деректора коли я розбила вікно... Нічого...
Мої милі... Я вас ніколи не забуду.
_______________
Чорне плаття, чорні балетки, букет жовтих роз...
Кладовище, могили, батьки...
Сльози, люди...
Уже все... Ніколи... Більше я не почую їхній сміх, їхньої сварки...
Ніколи....
***
Ну, милі, така пічальна частинка...
Люблю вас❤