Леся блукала в суцільній темряві. Вона відчувала, що йде, переставляє ноги, але не могла зрозуміти чи рухається кудись взагалі, бо темрява була всюди однакова. Вона прискорила крок, а ще згодом побігла. Чомусь їй здавалось, що часу гаяти не можна, що треба встигнути...
Раптом попереду виникло щось! Маленька цятка світла. Воно було блакитним і яскравим. Леся побігла щодуху. Нарешті! Ще швидше... Вона вже близько... Але вогник зник. Неймовірний розпач виник в душі. Як так? Вона роззирнулась навколо, але всюди була лише темрява.
Леся у відчаї сіла прямо на тверде ніщо, по якому щойно йшла. Вона не знала, що тепер робити. Але десь з іншого боку щось мигнуло. Вона обернулась і знову побачила блакитний вогник, але інший. Він був схожим, але вона відчувала, що він інший. Почала придивлятись і їй здалося, що він наближається. Ще трохи і він буде поряд... Вона зачаїлась, щоб не злякати його.
Раптом попереду знову з'явився перший вогник. Леся його впізнала. Він почав швидко рухатись до неї і другий вогник завмер, наче не наважуючись наблизитись.
"Йди до мене..." – нерішуче покликала його Леся.
Чомусь їй дуже хотілось, щоб другий вогник теж був поряд. Але щось знову привернуло її увагу. Вдалині засвітився третій вогник, але так і лишився на місці. По спині пробігли мурашки і Леся різко обернулась назад. Там сяяло аж три вогники: один великий і яскравий, а позаду двоє маленьких та тьмяних. Здавалося вони от-от згаснуть. Великий вогник почав тягнути до себе і їй стало страшно. Вона пручалась, але його світло ставало все ближче та яскравіше, аж поки не засліпило геть.
"Я знайду тебе!" – пролунало в її голові і Леся прокинулась.
Кругом була темрява, але на цей раз не суцільна. В кімнаті було вікно і вона швидко впізнала спальню брата. Тіло досі тіпало, але вона сіла, глибоко вдихнула і спробувала заспокоїтись. Сон розвіявся і настало полегшення. "Це лише жахіття", – впевнила вона себе, встала з ліжка і пішла до вітальні.
– Чому я у тебе, Антоне? – втомлено промовила вона, мружачись від яскравого світла.
Брат наливав каву біля стійки, але одразу кинув це заняття, щойно вгледів Лесю.
– Тебе привіз Ігор, – автоматично відповів він і стурбовано запитав: – Як ти себе почуваєш?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сьомий Релікт
Khoa học viễn tưởngРечі бувають старими і дуже старими. А бувають настільки древніми, що одне їх існування змінює плин подій. Релікт древньої цивілізації прокинувся і збирає себе докупи. Його частини, у вигляді дивних прикрас, змінюють долі випадкових людей. Чи може в...
