Сьомий Релікт

Фаза 2: З'єднання. Архів

– Гаразд, я згодна, – швидко сказала Оля в слухавку, поки її співбесідник не передумав. – Давайте зустрінемось і ви назвете свою ціну.

Сьогодні вона була задоволена з двох причин. Перша – ніхто не вривався до її кабінету і не згадував кляту деталь, а друга – вона нарешті знайшла програміста, що погодився розглянути оцифрування архіву документації. Звісно, треба було ще вмовити його взятись за роботу, але Оля була певна, що її знання айтішного ринку та красномовство допоможуть їй з цим впоратись.

Чомусь її досі бентежила вчорашня розмова з Олегом. Поведінка технолога видалась їй чимось дивною, хоча хтозна, може дійсно за свого товариша хвилюється. Це ж вона тут новенька, а решта працює разом багато років. Оля автоматично взяла профайл Олега і почала гортати сторінки.

"Закінчив Історичний факультет КНУ ім. Тараса Шевченка..."

Чекайте! Історичний факультет? Оля ще раз перечитала рядок. Дивно... Вона очікувала побачити якийсь технічний ВУЗ, КПІ там чи ще щось подібне. Далі вона вже читала уважно:

"Участь у археологічних розкопках..."

Далі йшли роки та локації. І вся ця практика займала не менше п'ятнадцяти років. Потім кілька років були куцо позначені як "своя справа" і от, нарешті, інженер-технолог підприємства "ЗПТ Редуктор".

Оля помасажувала скроні. Тобто Олег працює тут лише два роки і не має ані досвіду у потрібній галузі, ані технічної освіти. Як він взагалі сюди потрапив? Звісно, він може бути приятелем директора чи ще когось важливого... Це було б досить логічне пояснення, але чомусь те дивне відчуття від останньої розмови з чоловіком, нікуди не зникло.

– Не варто було мене зустрічати, – Антон увімкнув сигналізацію і попрямував до Ігоря.

– Я не зустрічав. Сам тільки приїхав і випадково побачив тебе.

– Тоді веди.

Вони зайшли у будівлю колишнього заводу, минули прохідну і піднялися на сьомий поверх. Але коли двері ліфту відчинились, Антон був здивований. На відміну від архаїчної прохідної, цей поверх був облаштований як новий сучасний офіс.

– Ого! Тут прямо айтішний опенспейс, – всміхнувся Антон, розглядаючи відкритий робочий простір з кількома прозорими кімнатами по кутках.