Я буду жити заради тебе

Глава 5 УГОДА

УГОДА

Іван подзвонив раніше, ніж чекала Кіра, і навіть призначив зустріч на київському вокзалі. Він не приховував свій меркантильний інтерес. Боявся продешевити. Видно, надивився мелодрам, бо тремтячими руками, озираючись по боках, немов на нього полювали усі служби світової розвідки й ще півсотні вітчизняних спецпризначенців на додачу, вималював на видраному звідкись шматку рудого паперу сімку з трьома нулями. Напрошувалося питання «В якій валюті?» Кіра боялася питати, знаючи, як швидко можуть злетіти ставки і як розгораються апетити у таких от Іванів, але розуміла, що має знати чіткий кошторис.

- Гривні, долари, фунти стерлінги, юані, єни, рублі? – підколупнула іронією.

- Ти диви, яка розумна. Невже думаєш, що я не знаю, що в доларах найбільше? Доларами! Але хочу в гривнях, - Іван швидко помножив на папірці 7 000 на 25 і отриману суму 175 000 обвів ручкою декілька разів, утворивши жирне коло. Торгуватися з Іваном Кіра не хотіла, відверто радіючи, що цей невіглас не обізнаний з курсом фунта стерлінга щодо гривні, а то б на папірці замість 175 тисяч з'явилася значно більша сума.

- Це ви в стільки оцінили свою доньку? – все ж не втрималася Кіра від ядучої іронії.

- Тільки не нада ляля! Наче сама правильна і порядна. Дитину, між іншим, купуєш. Ну то й що, що хвора, вилікуєш. У тебе гроші є, і так бачу. Самій зась народити? Наче не стара? Хочеш зразу дорослу, щоб не вякала і не какала? Можу дешевше забацать, ти баба нічо так, - Іван проповз своїм масним поглядом по грудях жінки, обтягнених ніжною тканиною блузки, і скривив на своєму неголеному бандикуватому обличчі подобу усмішки. Кіру зразу ж накрило хвилею відрази, як тільки уявила собі близькість з Іваном. Жінка знаходила, що Іван схожий на мавпу. У нього волосся було навіть на шиї, ніс широкий, з великими ніздрями й трохи плескуватий, а очі маленькі – мавпа мавпою. Природа обачно змилувалася над дітьми й гени мами здомінували, бо усі семеро мали красиві риси і явно не татову кремезну статуру. Кіра не здивувалася б, якби дізналася, що Іван не біологічний батько дітей. Але зразу ж відкинула таку революційну ідею, бо Софія боялася б праведного гніву чоловіка, а в селі втаїти романтичні стосунки практично неможливо. Та й дітей стільки... Але якби Софія зраджувала чоловікові, Кіра б зрозуміла.

- Чо ти так довго думаєш? Я холостими не стріляю. Думаєш, тільки семеро наклєпав? Півсела мої, баби самі просили, а я що, мені не складно. Соньці був вірний, а Ірці не обіцявся у вірності. Сама приперлася і в мене в хаті живе. Баба в хаті треба. Але характер паскудний, страх. Десятої частини від цього вистачить. Буду трахати, поки не забрюхатієш.