Остання пелюстка🥀

Перша Зустріч

   Ранок був не найкращий. Починаючи з того що мене розбудив кіт. Так мій улюблений рудий голодний кіт.
  Поснідавши та погодувавши кота, я помчала в парк, де на мене вже чекала на "нашому місці" Кіра.
- Привіт! Ти не повіриш кого я тут бачила.
- Що знову? - посміхнулась я.
- Повз мене пройшов він і його друг. Уявляєш, він мені посміхнувся - пошепки сказала вона.
- Хто друг чи він? - навмисне перепитала я.
- Ну звісно, що він. Хоча його друг також красунчик.
- Ха-ха-ха.
Від душі насміявшись ми сіли на лавку.
- Доречі, коли я вчора йшла додому я бачила твого Юрчик - той самий улюбленець всіх дівчат. Кіра в нього була по вуха закохана.
- Справді? І що?
- Видно, що з якоїсь крутої тусовки йшов. Може в нього вже давно дівчина є? - так були деякі сумління щодо цього. Проте Кірі було байдуже.
- Дивись.
- На що?
- На 4 лавку від магазину на колесах.
- Так це ж...
- То що ж йдемо?
- Навіть не знаю - я й справді не знаю.
-  Тоді я йду, а ти сама вирішуй.
  Кіра городо попрямувала до тієї лавки.
  Я закотила очі та догнала її.
- Привіт, Юр.
- Привіт. - він ніби був радий нас бачити.
- Привітик. - невпевнено промовила я. Одразу ж відчувши, що мене в животі начебто з'явилось багато метеликів.
- Привіт, я Іван, - його голос, це просто щось неймовірне, для друзів Ваня, буду навчатися у вашій школі.
- О, так ти новенький? Дуже приємно. Я Кіра, а це моя найкраща подруга Злата.
      Він дивився на мене такими очами.
Ніби це мій найкращий день у житті.