«Все почалось з повідомлення»

Five

Зразу з ейропорту я поїхала на таксі в лікарню, адрес якої я дізналась ще вчора

Всю дорогу в мене трусилися руки, чим блище ми підїхали тим страшніше мені ставало, коли я розуміла, що їду до людей чий сміх більше не почую, в обіймах яких більше не буду, від яких більше не почую ні слова.

-*так Кріс, хватить плакати!*-заспокоювала я сама себе

?-ми приїхали

-дякую-я заплатила і вийшла

Зайшовши я направилась в адміністрацію

?-чимось можу вам допомогти міс?

-так, я Крісті Девіс

?-Оу, ходімо я вас проведу

Я кивнула

Я зайшла в кабінет як я зрозуміла головного лікаря

-добрий день-я сіла на крісло напроти стола

Л-ще раз приношу свої співчуття, вам потрібно підписати ось це-переді мною були поставлені парери

Через 10 хвилин я закіньчила

-я можу їх побачити?

Л-звичайно, а потім їх поховають тут не далеко

Мене повели в одну з найдальших палат на цьому поверсі

Л-я залишу вас на 15 хвилин

Я кивнула і підійшла спершу до койки де лежало бездиханне, холодне, покрившися трупними плямами тіло мами

-огосподи..-я сіла біля неї і взяла за руку-я так жалію що рідко говорила це тобі і знаю в нас не були ідеальні стосунки але я тебе люблю мамочка!-чоговррила я через силу і сльози з комом в горлі.

Я поцілувала її руку і підійшла до тата

-в мене до тебе тільки ті самі слова, я тебе люблю-зжимала я вже його руку-я не розумію за що?! Чому це все зі мною? Поясніть! Чому ви покинули мене так скоро!-вже в істериці говорила я дивлячись то на чоловіка то на жінку з іншої сторони.
Тут двері відкрились і зайшов той самий лікар

Л-мені дуже жалко, але час вийшов.

-так, я розумію-я в останнє взглянула на них і перед тим як вийти до людей витерла сльози.

Мить і я вилетіла з кімнати а потім і з самої клініки ігноруючи всі слова персоналу в мій адрес.

-і що мені тепер робити?!

Я нічого не розуміла і сіла на лавочку не подалік

Перше, що я зробила це знов зайшла в дірект до Джейдена

«І знов привіт.

Сьогодні я прилетіла в ЛА, я бачила батьків... в останнє. І знов в мене була істерика і в самольоті плакала і в таксі трусилась.

Зараз я не знаю, що буду роботи, хочу піти прогулятись вечірнім містом. Мені тут дуже подобається, я дуже не хочу додому, там забагато спогадів..»

Закіньчивши я так і зробила, я пішла гуляти, зайшла в старбакс де взяла каву і перекус.

Виліт в мене сьогодні, через 2 години я маю бути в ейропорті.

До цього я весь час гуляла при цьому роздивляючись все і ходячи в своїх думках.

В САМОЛЬОТІ
В момент взльоту в мене перед очима поплили всі картинки ща сьогоднішній день.

-*а що якщо..? Да, мені і так нема чого втрачати!*

І я тут же почала замовляти знов білети з Шарлотта і ЛА але вде в один кінець.

Да я рішили прилетіти, зібрати речі і переїхати в місто де в мене не буде спогадів, де мене ніхто не знає, де я все почну з нового листа.

Закіньчивши з цим я знов зайшла в інстаграм

«Ти не повіриш що я зробила! Зараз я сижу в самольоті додому але тільки що замовила білети назад але цей раз в один кінець. Я не знаю як складеться моє життя в ЛА але я хочу все почати з початку і постаратись відпустити минуле»

ДОМА
Вернулась я вже пізно в ночі і без задніх ніг впала на ліжко і вирубалась.

РАНОК