«Все почалось з повідомлення»

Sixteen

Дж-*огосподи, я правий*

Ен-що сталось?

Дж-я зараз-я не то що пішов, я побіг до крайніх дверей в коридорі на 2 поверсі

Я постукав

POV КРІС

Я прекрасно знала хто зара стоїть за дверима тому лиш сказала:

-заходи

І була права в догадках до мене цей раз зайшов Хаслер

Він зразу присів перед ліжком і подивився мені прямо в очі

Дж-принцеса.. закоти рукава

Я помахала головою відмовляючись

Дж-тоді я сам це зроблю-він взяв акуратно мою руку і побачив страшну картину: вся рука до локтя була в десятках порізів

Ах да, за час історї я вспіла відключити мозги ще один раз. Я жалію, що зробила це але на той момент це здавалось для мене найкращим варіантом.

Це було в день коли мене повідомили про смерть батьків, крім того що я весь час плакала в мене в голові щось щолкнуло і знов все як тоді:

-ванна...

-лезо...

-помутніння...

-кров...

-а в кінці бинт

І лиш тоді я пообіцяла сама собі що більше в житті не повторю це і не доторкнусь ножем до шкіри.

Дж-принцеса, навіщо?!

-Джей, ти прекрасно знаєш причину-тихо говорила я з опущеною головою-але я полбіцяла слбі, що таке більше не повториться, чесно!

Він усміхнувся від того що почув

Дж-я можу тебе обійняти?

Чесно сопротивлятись і не хотілось і не було настрою тому я просто кувнула.

Він так і зробив но не просто, він підняв мене на руки, сів на ліжко , посадив мене собі на коліна і прижав до себе поглажуючи по спині.

Дж-Крісті, сонце, вибач мене! Це все вона зробила, мені на неї всерівно правда!-говорив він мені на вухо

-чому ти оправдовуєшся переді мною?-відстронилась я від нього но не злізла

Дж-ти ж...

-все добре, я і не обіжалась-усміхнулась я йому

Дж-правда?

Я лиш обійняла його сильніше замість відповіді

Ми сиділи в тишині хвилин ще 20 нам було добре в обіймах один одного і не хотілось відстронятись але знов, вде в котрий раз за сьогодні до мене зайшли
-та таваю ж... ви вмієте стукати?!-запитала я зіскочивши з колін брюнета коли в дверному пройомі показались всі учасники хаусу