Емма - звичайна мишка-відмінниця в універі, у неї немає нічого. Хоча ні... У неї є своя таємниця... І цей секрет відкривається вночі. У день її ніхто не помічає, а у ночі вона стає бойовою дівчинкою. Найдорожче у її житті - її машина, а також всі пе...
- Чай чи кава? Запропонувала я, як тільки ми опинились у моєму будинку.
- Кава. Сказала Джулі.
- Нічого. По правді я прийшов сюди не чаї пити, а почути правду. - Виговорив він і сів на стілець.
- Не звертай уваги, він завжди такий. - Виправдовувала його сестра.
На відміно від брата вона життє радісна і весела. Брюнетка, трішки вище середнього росту з карими очима, такі очі і у Пітера, волося трохи відрізняється, у хлопця каштанове, а у дівчини світліше. Найбільша різниця між ними у тому, що Джуліана обожнює моду, подіуми, та що тут говорити, якщо вона була на червоній доріжці. Я ви зрозуміли, Пітер не дуже по моді, бо він одягнений завжди зручно, а також кожен раз ходить зі своєю сестрою, хоч як йому це не подобається. Дивно, вони ж близнята
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Я уже зрозуміла. Смішком сказала я.
- Так ми почуємо правду чи ні? Запитав Пітер показуючи рукою на Джулі.
В цей час закипів чайник і я прийнялась розповідати все з самого початку.
- Це все почалося коли мені було років 10. - Почала свою розмову я.
- Ти ще тоді була мала, наївна. А зарез ти не така? Сміючись запитав Пітер.
- Хочеш, перевірим - сказала я, хрусячи пальцями.
- А що було далі? - Нетерпляче ледь кричала Джуліана.
- Якщо хтось мене перебивати не буде, то розкажу і жестом показала на хлопця.
- А що я? Продовжуй давай. - Говорив Пітер.
- Слухайте: Як я казала, то мені тоді було 10. У школі я особливо не виділялася, проста дівчинка. У мене була найкраща подруга її звали Габрі (Габріелла), вона завжди на мене казала Емка. Це було так мило. Я її дуже любила... і була їй за маму і тата. У мене самої тата небуло i з мамою я не дуже товаришувала, тому ми були всім одна для одної. У Габрі була мати алкоголічка і вітчим теж, тому вона часто була в мене. Того дня ми домовились зустрітися, але вона не брала трубку (телефон я подарувала їй на 10-річчя) і я почала хвилюватись. Пів дня я чекала її на нашому місці, але Габріелли все не було і не було, тому я прийняла рішення іти до неї. Прийшовши до неї, я почала стукати у двері, але ніхто не відкривала. Штовхнувши двері, вони відкрились і це мене насторожило. Із хітаючими колінцями я зайшла у дім, він особливо не виділявся, правда був бардак, видно там давно не прибирали. Зайшовши у першу кімнату я почула схлипуваня і догадалась, що це була Габрі. Побачивши її на підлозі побиту, у порваному одязі і заплакану. Я перелякано підбігла до неї, а вона була ніби у трансі і тут я почула постороні звуки. Її вітчим у стані сп'яніння накинувся на мене і почав різати на мені одяг. Від жаху в мене почалась істерика, сльози лелись рікою. - в цей момент Джулі взяла мене за руку, бачучи, як я почалась труситись і хвилюватися. Хоч це маленька дрібниця, але мені було приемно. - Я кричала благала у Габрі допомоги, намагалась вирватися і тут, коли усі надії були втрачені і сили також, її вітчим просто впав на мене, а за його плечима стояла подруга із молотком у руках. Незнаю, де вона його узяла і як, але завдякі їй я жива. Виявилося він тримав їх там цілу добу, маму Габріелли після чергового зґвалтування почав бити, подруга звичайно почала заступатись за рідну їй людину, але ж ви розумієте, дівчинка проти здорового чоловіка. Згодом з її мами він переключився на Габрі і після чергових тортур знову напився. Потім прийшла я, а далі ви вже знаєте. Чоловіка посадили, Катерину Олегівну (маму Габріелли) позбавили батьківських прав, а Габрі поглинула депресія. Знаєте, після зґвалтування вона стала сама не собою. Скоро про це всі дізналися і не витримавши пліток, вона вчинила самогубство.
