Легенда

Розділ 2

Пройшло вже сім років з тих пір, як Палома зникла. Був навіть період часу, що почався близько року після зникнення мами, коли дівчина думала, що та вмерла.
Та навіть якщо вона не загинула, то точно вирішила ні за яких обставин більше не повертатись до дочок, а це означало, що матінка ніколи їх не любила. Проте якщо Палома все ж сконала, то, можливо, мала намір повернутись до дочок, та їй так і не дали шансу; якщо це так, то є надія, що мама ними дорожила.
Так, з року в рік, дівчина плекала надію: ненька зустріла смерть, бо неважливо наскільки старалась Телла, вона не могла перестати обожнювати маму, і якщо уявити що це не так, що вона не погинула, то це жахливо ранило.
Дівчина дістала лист від Друга з кишені. Скарлет пішла, щоб розказати Джуліану, що вони поїдуть з ним до Валенди. Але ніхто не знав, на скільки часу та пішла, тому хутко відкрила послання.
                                              ***
    Люба Донателло,
Вітаю, Вам таки вдалося врятуватися від батька й дійти кінця Каравалу. Радий, що наш план спрацював. Хоча й не мав жодного сумніву, що Ви впораєтесь з грою.
Впевнений, Ваша матір пишатиметься Вами. Невдовзі Ви з нею зустрінетеся. Та спершу мусите виконати свою частину зобов'язань. Сподіваюсь, Ви ж не забули, що винні мені в обмін на те, з чим я із Вами поділився. 
Свою винагороду планую забрати найближчим часом.
Щиро Ваш, 
Друг
                                               ***
Біль в дівчачій голові повернувся і зараз нічого не поробиш з напитками, випитими учора вночі.
Її не полишало відчуття, наче в повідомленні щось загубилось. Вона могла поклястися, там знаходилось більше тексту напередодні.
Телла тримала листа на ірисковому світлі, що сочилось крізь вікно. Ніяких прихованих фраз не знайшлося. Жодне слово не деформувалось перед очима. На відміну від Легенди. Друг не оздоблював послання ніякими фокусами, хоча вона надіялась, що все не так, як здається. Бо можливо тоді вона могла б ідентифікувати свою особистість.
Вперше він вийшов на контакт більш, ніж рік тому, щоб допомогти їй та сестрі врятуватися від батька. Та дівчина досі й уявлення не мала, ким він являвся. В якийсь період часу появлялись підозри, Друг і Легенда – одна й та сама людина. Проте ці побоювання рухнули – плата за борг заставила дівчину в цьому впевнитися. І їй все ще треба віддати плату. Проте зараз, коли сестри відправлялись до Валенди з акторами Магістра, Телла відчувала себе більш впевненою. Потрібно себе так відчувати.
Пульс пришвидчився, коли вона сховала вісточку й відкрила найменший чемодан, той, який вона заборонила відкривати гравцям Каравалу. Тому що наповнила його грошима, вкраденими в батька. Та це не єдиний секрет, прихований у валізі. Інтер'єр обшитий непривабливою випаленою помаранчевою та салатово-зеленою парчою, на яку більшість людей ніколи б не подивились досить уважно, щоб помітити проріз уздовж краю, тому це дозволило приховати головну причину секрету.
Аракл.
Пальці Телли засвербіли, як завжди, коли та виймала цю маленьку злісну карту. Після зникнення мами, батько зійшов з розуму від люті. Він не поводився жорстоко перед тим, але коли жінка його покинула, майже повністю змінився: викидав її одяг у водостік, зробив з її ліжка вогнище і перетворив усе на попіл. Єдині речі, які врятувались – багряні сережки Паломи, що тепер належали Скарлет і кільце з опалом, все-таки вкрадене у мами та надзвичайна карта в руці Телли. Якби вона не вкрала карту і перстень перед тим, як матінка пішла, у дівчини не залишилося б нічого зв'язаного з нею.
Кільце з опалом змінило колір після зникнення неньки, перетворившись на вогняно-червоне та фіолетове. Краї Аракла все ще показували тиснення зі золота, але картинка в сяючому центрі змінилась, як і нечисленну кількість разів до того. Дівчина не знала чому так, коли вперше вкрала її з Колоди Долі своєї матері. Навіть дні потому, дивлячись у дзеркало, вона бачила, як сльози лились рікою по її щокам. Телла ніяк не могла зіставити це з першим поглядом на карту Аракла. Лише через деякий час вона помітила, що тій властиві віщі здібності.
По-перше, зображення були недоречними: служанка надягає на себе улюблене плаття дівчини; батько блефує під час азартної гри. Тоді погляд на майбутнє став більш засмучуючим, доки одного дня, зразу після заручин Скарлет з графом, дівчина побачила більш тривожну картину.
Сестра, вдягнена в білосніжну сукню, всипану рубінами, пелюстками та тонким, як шепіт, мереживом. Це б виглядало гарно. Проте поглядом Аракла це виглядало заплямованим брудом, кров'ю та сльозами, коли Скарлет ридала в руки.
Жахливе зображення залишалося місяцями, наче карта благала Теллу зірвати весілля сестри і змінити майбутнє. Не те, щоб дівчина потребувала поштовху. Вона вже продумала план, як вона зі сестрою втечуть від батька-тирана. Той, що залучав до нього Легенду і Каравал. Але Магістр не надсилав їй жодних листів, як і Скарлет.
Зображення Аракла спонукало дівчину зібрати більше інформації про Легенду. Ходили дикі плітки про нього, ніби-то він убив когось під час гри декілька років назад і вона сподівалась – якщо знайти більше про це, тоді він зверне на неї увагу.
Пальним для її пошуків стало зберігання всіх послуг, якими вона зобов'язувала, поки їй не сказали написати в заклад, званим Найбільш Бажаний Елентейн. Це нібито бізнес в столиці Меридіанської Імперії, Валенді. Ніхто ніколи не казав, чим саме там займаються. Проте опісля Теллиного прохання надати інформацію про Легенду, магазин відповів повідомленням, у котрому написав:
« Ми знайшли людину, згодну вам допомогти, але будьте обережні: зачасту він просить плату більшу, ніж гроші.»
Коли ж дівчина відповіла їм запитанням про ім'я тої людини – їй просто відповіли:
« Краще буде, якщо ви не дізнаєтесь.
  Друг».
Телла розцінила це, як признак того, що Друг займається криміналом. Та він здавався вірним і розумним спільником. Інформація, яку він надав про Магістра, була не такою, як очікувалась, проте, використовуючи її, дівчина  знову звернулась до Магістра, благаючи про допомогу.
Цього разу їй вдалося. Він відповів, тоді й погодився виручити дівчат і Аракл змінив зображення зі Скарлет у зіпсутій весільній сукні; на Скар під час пишного балу. В платті з рубінів, вона привертала погляди кожного кавалера, повз якого проходила. Саме такого майбутнього хотіла їй сестра: повного гламуру, вечірок і вибору.
На жаль, днем пізніше, картинка змінилась на щось інше й з того дня не перемінялась.
Дівчина не знала, чи зостанеться на зачарованій карті те саме жахливе зображення сьогодні; після тих подій, які відбулися впродовж Каравалу, вона надіялась на те, що, можливо, воно змінилась.
Але не так сталося, як гадалося.
Все повітря й надії вийшли разом з видихом. Карта знову показувала маму. Та виглядала, наче пошарпана версія Ув'язненої Леді, зображеної на Колоді Доль, вкритою кров'ю, заточеною за жорсткими металевими ґратами темної тюремної камери.
Це лиш майбутнє, що підказувало Теллі написати Другові знову, й попросити його допомогти їй найти матір. Перед тим, її пошуки Паломи ні до чого не привели, проте Друг не ріс від народження заточеним на острові, тому знав більше способів та ідей для пошуку.
Дівчина знала його відповідь напам'ять.
                                              ***
Люба Донателло,
Я розглядаю зараз Ваше прохання щодо Вашої мами і вже маю декілька ідей. Вірю, що причиною, чому Ви не змогли знайти її до того є те, що Палома – не її справжнє ім'я. Однак я не зможу воз'єднати Вас з нею, поки Ви не відплатите мені за інформацію, яку я Вам надав про Магістра Легенду.
Якщо ви забули, мені потрібне справжнє ім'я Легенди. Усі інші, кому я доручив це зробити, провалились. Але допоки Ви проводите час на його приватному острові, вірю, у вас усе получиться. Коли Ви дасте мені його ім'я, ми зможемо обговорити мою плату за це.
Щиро Ваш,
Друг.
                                               ***
Новини про ім'я Паломи залишились єдиною інформацією, яку Телла дізналась після втечі мами. Це дало їй геніальну надію. Вона не знала, чому Друг жадав ім'я Магістра, можливо, це через особисті питання, або плата іншому клієнту. Та дівчині всеодно; вона зробить усе, щоб розкрити особистість Легенди. Якби вона зробила б це, то могла б побачити матір знову. Адже Друг раніше її не підводив.
– Господи!
Дівчина підняла погляд і побачила, як очі сестри розширюються.
– Ти де взяла всі ці монети? – Скарлет замітила відкритий чемодан.
Але при слові «монети», Телла раптом подумала про інше. Бо в останній лист її союзник додав дивні монети. Це те, що вона забула! Мабуть, вони випали з її карману, коли дівчина лежала на лісовій землі.
Їй потрібно піти до лісу і знайти їх. Тоді вона сховала Аракла в кишеню і кинулась до дверей
– Ти куди? – запитала Скар. – Тільки не говори, що всі ці гроші вкрадені.
  – Не хвилюйся, – відповіла Телла. – Я взяла їх в батька, а він думає, я мертва.
Перед тим, як сестра могла б зреагувати, дівчина покинула кімнату.
Вона рухалась швидко, що за мить вже стояла на вулиці поміж магазинів у формі циліндра. І лиш тоді зрозуміла: вона стоїть босоніж.
Помилка відчулась негайно.
– Божі зуби! – крикнула Телла. Вона подолала лиш пів шляху до лісу, та вже втричі вдарилась пальцями. Цього разу, вона присягнулась, камінь вискочив з бруківки і навмисне напав на її босі ноги. – Клянуся, якщо ще хтось з вас нападе на якийсь з моїх пальців, то я кину тебе на дно океану, де русалки витиратимуть вами свої ...!
Дівчина почула низьке, знайоме хихикання.
Вона сказала собі не обертатися. Не вестися на свою цікавість. Але це лиш змусило Теллу зробити навпаки. Дівчина обережно кинула погляд через плече і в ту ж мить пожаліла про це.
Данте крокував по інший бік тихої вулиці, дивлячись на неї веселими очима.
Вона відвернула погляд, надіючись, якщо не звертатиме на нього уваги, він зробить те саме.
Замість цього хлопець перетнув вулицю, навмисне крокуючи до неї своїми довжелезними кроками, посміхаючись так, ніби приховує секрет.