Легенда

Розділ 6

Навіть корабельні аварії виглядали більш витончено, ніж дівчина зараз. Відколи вона вийшла з Найджелових покоїв,  ноги відмовлялися ідти рівно. Її стегна продовжували врізатись у стіни. Голова билась об підвісні ліхтарі. Подорож до своєї кімнати здавалась доволі небезпечною. Та вона вже майже добралась до місця призначення.
Двері похизувались перед очима. Остання перешкода, яку потрібно здолати.
Вона зібралась з силами, щоб їх відкрити. І...
Або Телла відкрила не ті двері, або це марення.
Данте мав крила. І, Свята Мати Святих, вони прекрасні. Бездушні, чорні, з білими прожилками. Це колір загублених бажань і падшого зоряного пилу. Він сидів повернутим до туалетного столику. Мабуть, цілуючи своє відображення у дзеркалі.
Дівчина точно не знала, чим займається це зарозуміле хлопчисько. Все, що її розмитий погляд міг бачити – покинуту сорочку, пальто та масивну пару чорнильних крил, які простягались на його спині.
– Ти міг би бути ангелом смерті з цими крилами.
Данте заглянув через плече. Чорне неслухняне волосся прилипло до його чола.
– Мене багато як називали, та я ще ніколи не чув про янгола.
– Це означає, що тебе називали смертю? – Телла сперлась на дверний прохід, ноги відмовили. Вона невитончено впала з глухим звуком.
Сміх, делікатний і дуже жіночний, почувся з іншого кінця кімнати.
– Я думаю, вона впала без свідомості, побачивши тебе.
Теллу чуть не вивернуло. А в кімнаті знаходилась ще одна дівчина. Вона кинула злий погляд на нефритову сукню і блискучу брюнетку, що стояла перед Данте.
– Що за...? – він повільно відкинув голову.
Погляд хлопця впав на закриту пару очей, намальованих на зап'ясті. В кімнаті почувся дивний звук, похожий на смішок. Можливо, їй це просто причулось. Її слух затьмарився. Очі піддались і заплющились.
– Здивований, що він добрався аж до тебе, – голос Данте звучав дуже близько і низько.
– Я нудилась, – пробурмотіла дівчина. – А це виглядало, як цікавий спосіб провести час.
– Якщо це правда, то тоді тобі потрібно було просто прийти до мене, – зараз хлопець точно сміявся.
                                                                     ***
Наступні декілька днів їй снились розмиті трагічні жахіття. Найджел забрав у дівчини усі хороші сни, але залишив погані. Жахливі реалістичні спогади, як батько знімає свої фіолетові рукавички, а також тіні і відтінки темряви, яких не знайти в світі смертних. Холодні вологі руки гладили її волосся, поки інші виривали серце, а безкровні губи випивали мозок з її кісток.
Перед цим, перебувати у стані смерті під час Каравалу, дівчина б назвала снами, в яких вмирає знову і знову. Та нічого не схоже на смерть, окрім Смерті. На жаль, дівчина думала, що вона не полюватиме на неї після її втечі. Але не так сталося, як гадалося. Телла прекрасна, звісно, що сама Смерть захоче її собі.
Хоча їй і снилися демони, проте коли дівчина отямилась, її зустріла богиня.
Скарлет стояла поблизу ліжка, тримаючи лоток зі скарбами: кремове печиво, смажені на вершковому маслі яйця, бісквіт зі заварним кремом з мускатного горіха, бекон і кухоль пряного гарячого шоколаду.
Руки потягнулися до бісквіту. Вона відчувала себе мляво, не зважаючи на те, що проспала декілька днів поспіль, та їжа допомагала з цим справитись.
– Я говорила, як сильно тебе люблю?
– Подумала, ти проголодаєшся після усього, що сталося.
– Скар, вибач. Я...
– Тобі не потрібно вибачатися. Розумію, як легко повестися на трюки акторів Легенди. І всі на цьому кораблі думають, що Найджел взяв забагато, – Скарлет дивилася на сестру, наче сподіваючись, що та зізнається, чому пішла до ворожбита.
Незважаючи на те, що дівчині й хотілось, вона не могла розкрити свою угоду з Другом. Скарлет жахнеться, якщо дізнається, що її сестра написала до незнайомця, про якого дізналась в Найбільш Бажаному Елентейн, який, у кращому випадку, був просто темною кобилкою.
Телла не злукавила, коли сказала Джуліану, що їй не приносить задоволення брехати сестрі. На жаль, це не заважало їй знову і знову втаємничувати правду. Вона замовчувала багато секретів, щоб вберегти сестру від переживань. Зникнення їхньої мами означало: Скарлет більше не безтурботна дівчинка. Тоді вона почала оберігати свою молодшу сестру від усього. Це нечесно, і вона просто ненавиділа відчувати себе тягарем, якого постійно треба опікати.
Та її цікавило, чи Скар вже зрозуміла, що дівчина натворила. Вона забрехалась. Один погляд на Данте, і будь-яка молодиця могла сказати, що робити з його губами.
Скарлет продовжувала нервово поправляти складки на своїй спідниці, яка з кожним дотиком виглядала тільки більш пом'ятою.
Минулого Каравалу, Легенда подарував їй магічне плаття, здатне змінюватись. І зараз воно виглядала тривожно, як і його власниця. Рукава, що колись були з рожевого мережива, зараз трансформувались в сіре.
Телла взяла кулик з шоколадом і сіла на ліжку.
– Якщо ти не турбуєшся через Найджела, то через що?
– Я б хотіла поговорити про тебе і Данте, – її вуста плавно опустились.
Трясця твоїй матері. Це не те, на що вона сподівалась, проте доброю цю новину точно не назвеш. Дівчині вилетіло з голови, як вона втратила свідомість в кімнаті хлопця. Мабуть, саме він і приніс її сюди. Тоді Скар бачила його, напівголого і тримаючого Теллу біля своїх грудей.
– Не знаю, що ти там собі надумала, але клянуся, між мною і Данте нічого немає. Ти знаєш, як я відношусь до хлопців, гарніших за мене.
– Тобто з кінця Каравалу між вами нічого не відбувалось? – старша сестра пройшла вздовж маленької каюти і взяла пару босоніжок, одинакових з тими, що вона загубила тоді в лісі. – Він залишив це минулої ночі з цікавою запискою.
Живіт скрутився, коли вона дістала тонкий лист паперу зі свого взуття.
                                                                     ***
Мені варто було б повернути це ще з тієї ночі, яку ми провели у лісі.
–Д.
                                                                     ***
Справжній зрадник. Телла зім'яла записку в кулаці. Напевно, Данте зробив це, щоб помучити Скарлет за те, що вона його відшила.
– Добре, – сказала дівчина. – Погоджуюсь. Я цілувалась з ним на тій вечірці. Та це найгірший поцілунок в моєму житті. Точно не той, який хотілося б повторити! Мені жаль, якщо я ранила тебе цим. Я знаю, як він до тебе відносився впродовж Каравалу.
Скарлет піджала губи.
– Мені плювати, що ти його поцілувала, – промовила вона. – Якби я побачила його до зустрічі з Джуліаном, мабуть також це зробила б.
У голові з'явилися дуже тривожні образи, і вона ще гостріше зрозуміла причини занепокоєння сестри. Лиш від самої думки про Скар і Данте разом, дівчині закортіло заставити хлопця триматись подалі від її сестри. Не те, щоб вона думала, що це можливо. Проте, якщо тільки думка про це хвилювала Теллу, яка обома руками виступала за те, щоб дівчина жила в своє задоволення, вона могла уявити, як турбується про неї її і так надто опікуюча сестра.
– Не збираюсь тебе контролювати, – продовжила вона. – Ми двоє пережили достатньо. Проте я не хочу, щоб хтось зробив тобі боляче. Каравал почнеться сьогодні опівночі, та впродовж минулої гри я зарубала собі на носі, що Легенда свої пішаки виставляє заздалегідь.
Скар кинула ще один важкий погляд на босоніжки, повернуті Данте.
– Тобі не потрібно хвилюватись, – хоч раз Телла говорила чисту правду. – Я довіряю йому навіть менше, ніж решті людей. І знаю, що не можна дозволяти собі поринати в Каравал з головою.
– Ти ж говорила, що не збираєшся грати.
– Можливо, я змінила думку.
– Я б не хотіла, щоб ти це робила, – Скарлет поправила свої сірі спідниці. – Ситуація з Найджелом нагадала мені про засмучуючі речі, пережиті мною. Я не жадаю того ж для тебе.
– Тоді грай зі мною, – слова вилетіли немов випадково, навіть імпульсивно, але обдумавши їх, вони зазвучали, як чудова ідея. Вона спостерігала за Каравалом звисока, та її сестра грала, а потім виграла. Як команда, вони були б непереможні. – Якщо ми об'єднаємось, ти зможеш переконатися, що мене більше не обдурять такі актори, як Найджел. А я зможу переконатися, що ти веселишся. Ми турбуватимемось одна про одну.
Плаття Скар оживилось, наче знак, що йому сподобалась  ідея. Його сіре мереживо перетворилось на малиново-червоне, і розкинулось від рукавів аж до ліфа, ніби приваблива броня. На жаль, сама дівчина видавалась настороженою. Вона накінець облишила постійне поправляння складок і почала накручувати сиву прядку, яку отримала, втрачаючи день з життя в Каравалі, на палець.
Телла приховала, чому її сестрі насправді потрібно знову виграти, але вона сумнівалась, що згадка про матір допоможе справі. Скарлет не говорила про маму. Ніколи. Коли молодша сестра намагалась заговорити про Палому, старша міняла тему, або взагалі її ігнорувала. Тому дівчина думала, що тій просто важко про це згадувати. Та тепер, скоріш за все, біль просто перетворився на ненависть.
Ці почуття можна зрозуміти. Бо дівчина сама намагається утримуватись від розмов про батька.
Але ж їхня мама не поводилась як монстр, на відміну від свого чоловіка.
– Ягідко, – за дверима їхньої каюти прозвучав стукіт. – Ти тут?
Скарлет почула голос Джуліана і її емоції враз перемінились. На тепер усміхненому лиці не залишилось і натяку на хвилювання.
– Ми вже прибули до Валенди, – додав хлопець. – Я прийшов запитати, чи потрібна допомога з валізами?
– Якщо він хоче донести мій багаж, то впусти його, – сказала Телла.
Скарлет почула з першого разу.
Коли вона відкрила двері, хлопець посміхався, ніби пірат, який щойно віднайшов скарб. Дівчина могла присягнутись, його очі палахкотіли, дивлячись на її сестру.
І вона сяяла у відповідь. Так само, як мереживо на її сукні, що знову змінилось, але цього разу на вогняно-червоне, і спідниці, що з об'ємних стали приталеними.
Телла поклала кухоль з шоколадом, перериваючи пару, перш ніж їхні жадібні погляди переросли у хтиві цілунки.
– Джуліан, будь ласка, допоможи мені, – промовила вона. – Я намагаюсь переконати Скар знову взяти участь в Каравалі.
Хлопець миттєво протверезів. Його погляд переметнувся на молодшу сестру, раптово загострившись. Це відбулось  коротко, як спалах блискавки, й безпомилково ясно. Він не хотів, щоб його дівчина знову грала. І причини були вагомі.
Якщо вона гратиме, то дізнається правду про Армандо. Тоді брехня викриється. І для нього це обернеться набагато гірше, ніж для співучасниці його злочину. Та найгірше себе в цій ситуації почуватиме Скарлет.
– Хоча... – легковажно сказала дівчина. – Мабуть, мені варто грати самій. Можливо, ти мене тільки сповільнюватимеш.
– Пізно. Я хочу взяти участь, – великі карі очі сестри повернулись на хлопця, сяючи так, як ніколи, під час перебування на Трісді. – Я пам'ятаю, яким веселим може опинитись Каравал.
Телла усміхнулась в знак згоди, але це виглядало жахливо вимушено.
Найджел попередив, що виграш обійдеться їй в копійочку, про яку вона потім жалітиме. Скар також намагалась попередити про це. Проте до цього моменту, дівчина не відчувала сили жодного попередження. Одна справа – розповісти про ризики, а друга – відчути їх на власній шкурі. Прикладом цього є її сестра, яка досі повністю не оговталась з минулої гри.
Телла не хотіла закінчити так само, і вона точно не збиралась залучити сестру до того, що приноситиме їй біль. Та якщо вона не гратиме, і не виграє, то вже ні за яких обставин не зможе побачити маму знову.