Легенда

Розділ 4

Телла зловила себе на думці про невзаємне кохання та поцілунки, гірші за смерть, під час підкидання монетки Принца Сердець, сидячи на тій самій лавці, що і Данте. Чому ж Друг віддав їй реліквію з настільки древнього міфа? Вона сподівалась, причиною цього не являлась його недовіра і бажання тримати її поблизу.
Можливо, рідкісну монету подарували, щоб нагадати дівчині, як легко, на відміну від звичайних людей, він може віднаходити речі. Нагадування, що він єдиний знав, де її мама.
Пробив магазинний дзвіночок. Лиш короткий тонесенький звук, та Телла вхопила монетку й оглянула вулицю, де з крамниці виходив молодик. Вона прослідкувала за червоними обрисами пальто, за яскравими юнацькими очима, зеленішими, щойно обтятого смарагда.
І тоді в очах потемнішало.
Вона знала цього чоловіка, той скинув пов'язку з ока з часів Каравалу, та все ще мав чорнильно-чорне волосся, старовинний аристократичний одяг.
Граф Ніколас д'Арсі, колишній наречений Скарлет.
Руки Телли стиснулись в кулаки, нігті впились у долоні. Вона тільки один раз офіційно зустрічалась з графом, але слідкувала за ним протягом декількох випадків впродовж гри. Бачила, як той ганяється за її сестрою і чула, як він все-таки зміг зловити її, охоче знущаючись над нею. Хоч Скар вдалося втекти, проте дівчині всеодно хотілося отруїти його, чи вдарити по лицю. І вона зробила б це, якби Легенда в одному з своїх листів не написав, що усуне сестру, якщо та не лишатиметься осторонь.
Тому Телла не могла нічого зробити.
Та зараз гра закінчилась; дівчина могла робити все, що забажає.
Граф знаходився за кілька магазинів, занадто зайнятий, розглядаючи своє відображення в дзеркалі, тому не міг помітити її. Розумніше було б перейти на інший бік вулиці, аби він не довідався, що вона досі жива.
Але Телла мала це на увазі, коли сказала про сумніви, що граф замітить її, коли та дасть йому ляпаса. За всі звірства,  зроблені з її сестрою, він заслуговував більше, аніж просто ляпаса. Проте дівчина не мала жодної отрути в кишені.
Вона підкралася ближче. Можливо, змогла б напасти на цього негідника, але одна рука закрила рота, а друга схопила за талію. Вона борсалась, та це не завадило викрадачу затягнути її на вузький провулок.
– Забери свої руки від мене!
Телла кинулась вперед, коли руки її накінець відпустили.
– Все нормально, – промовив низький голос, з ледь відчутним акцентом. – Я не збираюсь тебе кривдити, не тікай.
Дівчина обернулась.
Темне Джуліанове волосся, досі заплутане від пальців Скарлет, проте очі більше не відсвічували теплим рідким бурштином, як вони це робили, коли той дивився на сестру напередодні. Тепер вони виглядали навіть жорстоко.
– Джуліан?! Ти що, в біса, робиш?!
– Намагаюсь вберегти тебе від помилки, про яку ти потім жалітимеш, – його погляд опустився на червону бруківку, що устилала вуличку. Відвертаючись від бульвару, де знаходився огидний Ніколас д'Арсі.
– Ні, – сказала дівчина. – Я впевнена, якщо зроблю цю помилку, то опинюсь на сьомому небі від щастя. Здивована, що ти не хочеш його вбити за все те, що його мій батько заставив з тобою зробити, – вона вказала на шрам, розсікаючий хлопчаче обличчя, від підборіддя до куточка ока. Гравці Каравалу воскресали в любому випадку, та шрами залишались з ними. Телла чула, наче впродовж Каравалу, наречений Скарлет просто стояв, коли батько дівчат розрізав лице Джуліана.
– Довірся мені, – викрикнув юнак. – Я хочу вбити Армандо більш, ніж раз, але...
– Армандо? – перебила дівчина. Не граф. Не Ніколас. Не д'Арсі, чи кусок лайна граф Ніколас д'Арсі. Джуліан щойно назвав його Армандо.
– З виразу твого обличчя, я гадаю, ти допетрала. Він ніколи не був заручений з твоєю сестрою. Це актор Легенди, як я.
Телла почала погойдувалися на босих ногах, коли знайома до болі теза Каравалу підтвердилась.
«Пам'ятай: це лишень гра».
Ми хочемо, щоб ти трималась подалі, але остерігайся відійти занадто далеко...
Злодій.
Дівчина вважала себе захищеною, оскільки писала листи Легенді, коли він планував гру. Та вона, здається, помилилась. Магістр обдурив її, так, як і всіх інших. Їй ніколи і на думку не спадало, що наречений сестри – актор.
Легенда справді заслуговував на ім'я, дане йому.
Теллу зацікавило, чи його ігри взагалі колись закінчувались. Можливо, його світ був безкінечним потоком фантазій і реальності, яка назавжди полишила тих, хто в неї потрапив, десь між ними.
Навпроти неї, Джуліан потягнув шию, виглядаючи більш нервовим, ніж вибачливим. Хлопець постійно поступав імпульсивно. Дівчина сумнівалась, чи він продумав усі наслідки, говорячи їй правду. Мабуть, це все просто його реакція на неї, коли він побачив її, йшовшу за Армандо.
– Моя сестра не знає, так?
– Ні, – сказав Джуліан. – І я не хочу, щоб дізналась.
– Ти просиш мене їй збрехати?
– Говориш так, ніби до цього ніколи так не робила.
– Уся неправда впродовж Каравалу, лиш заради її блага, – наїжачилась Телла.
– Це також для її блага, – хлопець схрестив худі руки та сперся на одну з вуличних стін.
В той момент, дівчина не знала, чи він їй узагалі подобається. Вона зненавиділа заявку, яку той тільки-но зробив. Говорити, що щось робиться задля чийогось блага, майже постійно являлось виправдовуванням для чогось неправильного. Звісно, так, як вона сказала це першою, то не могла нарікати на Джуліана таким чином.
– Ми їдемо до Валенди через декілька днів, – продовжував він. – Як, думаєш, відреагує твоя сестра, коли зрозуміє, що ніколи ще не бачилась зі своїм справжнім нареченим під час Каравалу?
– Почне його шукати, – додала Телла. Взагалі це легко провернути, бо він жив у столиці. Дівчина ніколи не розуміла цього, та Скарлет справді хотіла вийти заміж за чоловіка, чийого портрета навіть не бачила. Вона уявляла його з сердечками замість зіниць, читаючи найромантичніші речі в його листах.
Можливо, Скар назвала б це дивиною, та, знаючи її сестру, в глибині душі, вона, мабуть, відчуває, що йому потрібно дати шанс, який міг би зруйнувати все. Одного разу Телла побачила зображення, де сестра, оповита в криваву весільну сукню, ридала. Аракл показав, що вона знищила такий варіант майбутнього, проте шанс всеодно залишався.
– Скарлет не подобається дізнаватись, що їй брехали, – сказала дівчина.
– Я вважаю це боротьбою за неї, – Джуліан потер темну щетину, покриваючу його підборіддя. Він виглядав і звучав, як хлопчисько, що надто охоче вступило в вуличну бійку. Але в його словах відчувалась непідробна ревність. Телла все ще почувалась невпевненою щодо того, як довго триватиме її прихильність Джуліана до її сестри, проте на секунду вона подумала, що хлопець утне все: моральне, неморальне, аби тільки вберегти серце Скарлет. Чудно – це підвищило її рівень довіри до нього.
Було б легше просто відмовити йому: тоді Скар не хвилюватиметься, що граф помітить живу Донателлу у Валенді, адже він ніколи не зустрічався з нею. Але, незважаючи на те, наскільки б це все спростило, дівчина не ризикне розказати сестрі правду. Союз між старшою Драґна і д'Арсі приведе лиш до розбитого серця та спустошення, Аракл чітко дав це зрозуміти.
– Добре, – сказала вона. – Я погоджуюсь нічого не говорити Скарлет про Армандо.
Хлопець кивнув, наче знав, що дівчина підтримає цю ідею.
– Але не зважаючи на мої поступки під час Каравалу, це не принесе мені задоволення.
– Кожен раз так важко зупинитись, попробувавши один якось.
– То ось як це відбулось з тобою? Ти так багато брехав, що зараз просто не можеш розповісти правду? – слова вийшли жорстокішими, ніж сподівалась Телла, та Джуліан не з'язвив у відповідь.
– Можливо, увесь Каравал здається тобі брехнею. Але моє життя – моя правда. Минула гра відчувалась такою ж реальною для мене, як і для твоєї сестри. Вона боролась за тебе – я боровся за неї, – його голос погрубшав. – Я брехав їй про те, хто я такий, та мої відчуття до неї справжні. Мені потрібно провести більше часу з нею, перші ніж вона  дізнається речі, що змусять її засумніватися в мені.
– Що відбудеться, якщо Скар побачить Армандо, який все ще на острові?
– Легенда відправляє його до Валенди раніше, разом з декількома акторами.
Як зручно.
– Так як я роблю це для тебе, я хочу послугу, – добавила Телла з ноткою натхнення.
– Мені потрібне справжнє ім'я Легенди. Хто він насправді?
Хлопець засміявся ще до того, як вона закінчила.
– Тільки не говори, що ти також закохалась в нього.
– В мене є інші причини, ніж закоханість.
– Добре, І ні, – сказав Джуліан, більше не сміючись. – Це навіть схоже на чесні торги, та навіть якщо це було б так, я не можу назвати тобі його ім'я.
Дівчина схрестила руки на грудях. Насправді вона не надіялась на відповідь. Декілька артистів, яких вона опитувала, дали схожу відповідь. Також звучали насмішки і хтось навіть її ігнорував. Вона думала, причиною тому є те, що більшість акторів навіть не здогадуються, ким є їхній Магістр. Проте відповідь Джуліана трішки різнилась, тому промайнула надія на те, що вона зустріла когось, володіючого хоч якоюсь інформацією.
– Якщо не можеш назвати ім'я, – сказала Телла. – То натякни мені, хто може, чи справи не буде.
Всі натяки на гумор на лиці хлопця зникли.
– Особистість Легенди тут найбільш захищений секрет. Ніхто на острові тобі його не відкриє.
– Тоді я гадаю, мені варто відкрити очі Скар на правду, – дівчина обернулась, щоб покинути вуличку.
– Зачекай... – хлопець вхопив її за зап'ястя.
Вона ледь встояла, щоб не посміхнутися. Він на крючку.
– Якщо пообіцяєш не говорити їй про нього. Я можу назвати актора, який міг би відповісти на деякі питання.
– Справді?
– Цей артист у Каравалі з самого початку і знає деякі речі. Та відповіді дає не за безплатно.
– Я б йому не повірила, якщо б він не брав плати. Говори ім'я.
– Найджел, – швидко відповів хлопець. – Ворожбит Легенди.
Телла ніколи не зустрічала Найджела, але знала, хто він. Цей юнак не помилявся. Кожен дюйм хлопця, включаючи обличчя, покривали світлі реалістичні тату, які він використовував, щоб передрікати майбутнє. Звісно, роль хлопця, з вуст Джуліана, звучала інакше. Ніби він насправді не грав в Каравалі, а тільки й робив, що надавав інформацію про Магістра. – Будь обережною. Ворожбити не такі, як ми з тобою. Вони бачать світ таким, яким він міг би бути, і іноді вони намагаються досягти того, чого хочуть, а не того, що потрібно.