Оповідання

Історія двох друзів

Опис:Ця історія про дівчину та хлопця, які змушені були розлучитися.Надія на те, що вони ще колись зустрінуться була дуже маленькою, але доля мала на них свої плани.Чи зможуть вони пройти ті випробування, які їм випали?Чи зрозуміють один одного?А головне:Чи залишаться разом?

Це був звичайний понеділок, який нічим не відрізнявся від інших.У 9 класу саме проходив урок хімії.Вчителька диктувала формули, які треба було записувати та запам'ятовувати, а учні ліниво водили ручками у своїх зошитах.
Раптом у двері класу постукали.Вчителька відволіклася від пояснень нової теми та промовила:
-Зайдіть.
До класної кімнати зайшов чоловік років 50-ти в суворому костюмі та лакованих туфлях, а слідом за ним ще незнайомий учням хлопець.
Діти встали та привіталися й після слова "Сідайте" сіли.
Директор обвів поглядом клас і промовив:
-Це ваш новий учень.Його звуть Джейден Кейрел.З ним ви познайомитеся на перерві, а я піду, не буду вам заважати.
Після цих слів чоловік вийшов з класу та пішов по своїх справах.
-Ну що ж, сідай на вільне місце-промовила вчителька хлопцеві.
Він обвів поглядом класну кімнату та попрямував до парти за якою сиділа світловолоса дівчина.
-Можна біля тебе сісти?-запитав Джейден розглядаючи однокласницю і після її кивка зняв рюкзак та сів за парту.Він дістав зошит і ручку й почав записувати розв'язок задачі, яку саме пояснювала вчителька.
Коли продзвенів дзвоник всі учні вибігли з класу, а слідом за ними вийшла і вчителька.У класі залишився Джейден та його сусідка по парті.
-Привіт.Я Джейден.А тебе як звати?-почав розмову хлопець.
-Майя-коротко відповіла дівчина.
-Гарне ім'я-промовив хлопець.Потім відкрив рюкзак та почав щось шукати.Згодом він витягнув з нього цукерку в красивій золотій обгортці.
-Це тобі-промовив Джейден простягаючи подарунок дівчині.
-Спасибі-з усмішкою промовила Майя.

Вже пройшло чотири роки з того дня коли Джейден прийшов в мій клас.Я студентка університету.Вчусь на другому курсі.З Джейденом ми після тої зустрічі почали зустрічатися,але в останній шкілький день, саме тоді був випускний він повідомив сумну новину.Його батьки підписали контракт на роботу в іншому місці.Через це він з ними змушені переїхати.Через місяць ми розлучилися.Джейден поїхав назавжди, а я залишилася сама.Хоча пройшло вже багато часу я все ж сумую за ним, адже ми справді кохали один одного.
Я відчинила двері та зайшла в аудиторію.До початку лекції залишалася одна хвилина тому присунті були вже всі студенти.Я сіла на своє місце та приготувала все потрібне.
Невдовзі до аудиторії зайшов лектор та почав розповідати цікаву та потрібну інфортацію.Я сиділа й уважно слухала, а дещо законспектовувала до зошита.
Раптом двері зі скрипом відчинилися і в аудиторію зайшов хлопець.Студент привітався з лектором та пояснив, що він новенький.
-Студенти, це ваш новий однокурсник-представив лектор хлопця-Його звуть...-на цьому місці він зам'явся та запитально глянув на нього.
-Джейден Кейрел-відповів хлопець.
Почувши таке знайоме ім'я й фамилію я вперше подивилася на новенького і впізнала в ньому свого коханого.
Після вказівки лектора сідати він підійшов до мене й вказавши на вільне місце запитав чи можна тут сісти.Після мого кивка Джейден сів, дістав все потрібне та став старанно виводити літери занотовуючи потрібну інформацію.Я ж всю лекцію відчувала себе як на голках й мало вслухалася в слова лектора.
Після пари всі пішли в університецький кофетерій, а я вирішила прогулятися коридорами, щоб згаяти вільний час.
На своєму шляху я зустріла Джейдена.Він уважно читав інформаційний стенд, зовсім не звертаючи уваги на мене.
Вперше за сьогоднішній день я помітила як він змінився в плані зовнішності.Раніше Джейден носив яскраві сорочки та світлі брюки, а тепер на ньому було чорне худі та темні джинси.На ногах замість лакованих туфель були чорні кеди.В його очах, що раніше випромінювали тепло можна було розгледіти лише холодю а на обличчі замість такої гарної усмішки був лише сум.Шкіра хлопця була дуже блідою і на її фоні дуже виділялися темні кола під очима.
Майя невпевненим кроком підійшла до свого колишнього, але досі коханого хлопця.
-Привіт-промовила вона.
-Привіт.Ми знайомі-хлопець відірвався від стенду та уважно подивився на дівчину.
Вона здивовано подивилася на Джейдена,кинула коротке "Ні" та пішла до кабінету де мала відбутися наступна лекція.Дівчина вирішила, що хлопець просто викреслив її зі свого життя й більше нехоче мати з нею нічого спільного тому швидко закінчила цю недорозмову.
Після закінчення навчального дня Тиміш-однокурсник Майї оголосив, що він влаштовує вечірку спеціально для того, щоб Джейден влився в колектив.
Я йшла додому в своїх думках.Мені дуже хотілося поговорити з хлопцем в якого закохана незважаючи на пройдені роки.
Так і не придумавши як почати розмову я почала збиратися на вечірку.Одягнула синю, вечірню сукню сукню,завила кудрі,вбула білі босоніжки на невеликому каблуку,накинула вітровку та вийшла з будинку.Повернувши в дверях ключ і впевнившись, що вони замкнені я вибігла на вулицю.
До будинку Тиміша йти було 10 хвилин, а годинник показував 17:50.
Коли я підходила до дому Тиміша до початку вечірки залишалося 5 хвилин.Передімною з'явився будинок з садом в якому було безліч троянд.Я підійшла до дверей та постукала.Через декілька секунд мені відчинив Тиміш.
-Привіт, Майє-промовив він обійнявши мене.
Ми зайшли в дім, а потім в гостьову де вже сиділи наші однокурсники.Побачивши мене вони запросили приєднатися до гри в крокодила.
Після гри Тиміш ввімкнув ніжну музику і всі почали танцювати.Емма танцювала з Антуаном,Кетрін з Мірошем,Марія з Адріаном, а я з Тимішем.
За веселощами я зовсім забула про Джейдена, якого ніде не було і розмова була відкладена на потім.
Через півгодини дівчина втомилася і вирішила вийти навулицю подихати свіжим повітрям.За дверима на неї чекала несподівана зустріч з хлопцем, який навіки вкрав її серце.Він сидів на лавочкі з опущеними очима під якими виднілися темні кола.Його шкіра при світлі нічного ліхтаря біля будинку здавалася ще блідішою та хворобливою, а одяг на ньому був той же самий, що і в університеті.
Майя підійшла,сіла біля хлопця.
-Що з тобою?-запитала вона трохи подумавши.
Джейден подивився на неї своїм поглядом повним байдужості та холоду.
-Зімною все добре-промовив він після кількох хвилин мовчанки.
-Я ж бачу, що не все добре-стурбовано промовила дівчина.
-Та відстань ти від мене!Чому пристала?Я навіть не знаю тебе і твого імені, а ти мене.Чому ти лізеш не в свою справу!-в цих словах чітко відчувалася роздратованість та небажання хлопця продовжувати цю розмову.
Від його слів в дівчини вперше за весь цей час з'явилося неприємне відчуття і бажання розмовляти з Джейденом вивітрилося, як запах дорогого одеколону на його чорному худі.
Вона встала та пішла до до дверей, а тоді обернулася і глянувши на хлопця промовила:
-Вибач.Мені й справді нетреба було тебе чіпати.І мене звати Майя.
Після цих слів вона відвернулася від нього, відкрила двері і пішла до інших, що дивилися якийсь фільм.
Pow Джейден
Вона пішла й залишила мене на самоті.Мені дуже хотілося вибачитися перед нею за свої слова.Я навіть хотів підти вслід за дівчиною, але щось мене зупиняло і не давало цього зробити.В голові проскочила думка "Невже це вона.Та сама Майя".Після всього, що сталося в моєму житті я не міг її згадати.
Pow Майя
Після тої розмови вечір вже не здавався таким веселим і я вирішила підти додому раніше.Тиміш був не проти і навіть підвіз мене.
Як тільки ми попрощалися і він поїхав я дістала ключ з карману вітровки та відчинила двері.
Майя зайшла в порожній будинок та пішла в свою кімнату.Там дівчина взяла спальний костюм й направилася у ванну кімнату.Від теплих крапель води їй стало набагато краще, здавалося,що разом з ними вона змиває весь біль і сум пережиті сьогодні.
Після душу та переодягання Майя стала перед дзеркалом та втупилася в своє відображення.В її голові спливла неприємна розмова з Джейденом."Невже він мене забув і не пам'ятає, що було між нами"-проскочила така неприємна та гостра мов шматок скла думка.Від неї на очах дівчини з'явилися сльози.Минуло стільки часу, але вона досі любить його, а Джейден схоже зовсім нічого не відчуває по відношенню до неї.Дівчина пішла в свою кімнату і лягла на ліжко.Майя не переставала плакати, але через декілька хвилин вирішила забути йогота пообіцяла собі, що більше не буде плакати через хлопця.З такими думкамивона й заснула.
Вранці Майя прокинулася в поганому настрої від вчорашнього.Після ранкових процедур дівчина поснідала вівсянкою та чає і вийшла з дому.
Pow Джейден
Я прокинувся від голосу мами.Настрою як завжди не було.Після ранкових процедур та сніданку я випив ліки,взяв рюкзак та вийшов з будинку.По дорозі до університету я згадав вчорашню розмову з Майєю і дав собі обіцянку, що вибачусь сьогодні після пар.
Pow Майя
Я підодила до університету, але Джейдена ніде не було.В аудиторії ми теж не зустрілися, що було й на краще.Неприємний осад після вчорашнього в мене залишився і зовсім не бажав щезати, або забуватися.
Після пар мені хотілося швидше дістатися додому, тому нашвидкоруч зібравши речі я вийшла з університету та пішла в потрібному напрямку.
Прийти до тями я змогла тільки тоді, коли почула такий знайомий, ніжний голос та легкий доторк сильної хлоп'ячої руки.Передімною стояв Джейден в чорному в'язаному светрі та темних джинсах.
-Ну і що тобі треба?Я більше не підійду до тебе та не буду нічого розпитувати-промовила я з награною байдужістю й сумом, який намагалася приховати.
-Я хотів вибачитися за вчорашнє.Вибач, що зірвався на тебе-промовив він та глянув на мене.
-Мені не потрібні твої вибачення-відповіла я та продовжила іти.
-Ти колись була моєю дівчиною-на одному подисі промовив Джейден.
-Бінго!І що далі?-запитала я відчуваючи різкий наплив емоцій всередині.
Джейденстояв мовчки опустивши очі.Так і недіждавшись відповіді хлопця я пішла далі.
-Стій!Я можу все пояснити-почула я позаду себе.
-Добре.Даю тобі один шанс.Приходь в парк о 17:00.
Не дивлячись на те,як Джейден поводився зімною я вирішила дати йому шанс.
Хлопець кивнув і на його обличчі вперше з'явилася легка посмішка.