Я лиш підлеглий злої організації, але чомусь мені наказали спокусити героя

Розділ 13: Хаос

— Залишайся тут!

Юкі, відомий своїми швидкими ногами, миттєво вибіг на вулицю.

Коли я поспішно вийшов за ним, я ніде не зміг побачити навіть його спини.

Поки я лиш почав бігти в бік сильних вибухів.

Але як вороги знайшли нас тут? Якщо нас і можна було десь і треба було виявити, то це мав би бути штаб.

Нарешті я знайшов місце вибухів: там був повний хаос.

Гвардійці вступили в бій з ворожими військами, і якимось чином поділили їх на авангард* і ар'єргард**. Їм вдавалося оточити їх наявною зброєю, але в порівнянні з ворогами, їхнє спорядження було на низькому рівні, а їхні навички також залишали бажання бути кращими.

*Аванга́рд – військова одиниця, яка під час пересування військ (флоту) походом (маршем) іде попереду головних сил для їхньої охорони.

**Ар'єрга́рд – військовий підрозділ, частина або з'єднання, що охороняє військо при переміщенні із фронту в тил або вздовж фронту.

Більше того, ворогом у камуфляжі, були Аккад та його підрозділ.

Моїм порятунком було те, що Аккад ще не з'явився в полі мого зору. Мабуть, він був там, звідки лунали всі вибухи, що було на певній відстані від мене.

Я не міг заспокоїтися, після того як зрозумів, що скоро можу опинитися поруч із цим чоловіком. Моє серце вистрибувало з грудей, а кров прилила до голови. Я не міг придушити хвилювання свого тіла.

Заспокойся. Справа в тому, що в таких ситуаціях наш головний пріоритет – не дозволити центральному стовпу оборони зруйнуватися до прибуття союзного кайдзіна: я повинен допомогти стримати ворога.

Я відрегулював дихання і приготував свою променеву рушницю. Я змусив їх повернутись на фабрику Гільгамеша, щоб забрати мою улюблену зброю.

Я відчув, як швидко зростає моя концентрація. Моє поле зору звужується. Я нічого не боюся. Я нічого не відчуваю. Я міцно тримав важкий ствол пістолета, без найменшого тремтіння, і натиснув на курок.

Один постріл. Два постріли.  Три постріли…

— Я знайшов тебе.

Голос, який я ніяк не міг забути, пролунав біля мого вуха.

Руки, наче сталь, обвились ззаду навколо моєї талії, і в наступну мить мій світ пофарбувався у чисто білий колір.