Можливо це і є той сенс життя?
Коли летиш у небуття,
Не знаєш що тебе назад дістане.
Коли ти начебто й одна,
Але вже надто спокій пробирає,
Здається що он те усе життя
Не важить ані граму
Зрівняно з цим моментом
Який триває саме зараз.
Спокій вже панує тілом,
До думок немає діла.
Немов більше не бачитиму я
Звичне те щоденне вже життя,
Бо через нього я й не помічала
Цей портал у небуття.
За звичайним,
вивченим напам'ять
розпорядком дня,
Я забувала з кожною хвилиною що ж таке
Вільне життя.
Здалося б й воно мені нудним,
Якби не придивилася.
Момент наче простий,
Але такого ще не відчувала,
До того як не подивилась за куліси.
Лиш трохи відхилилась
Від сценарію життя
І дивно, але знайшла я небуття
Забувши про стандарти тих людей
Що сценарій мій писали.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Поки небо ще не вкрили літаки. Збірник віршів
PoetryЗбірка моїх віршів з приходом війни. Теми у віршів різні є як про війну так і про звичайне життя, адресовані комусь. Збірка буде поповнюватися після написання нових віршів. Сподіваюсь вам сподобається
