Сінтія
Наші дні
Бордові вельветові штани підкреслювали спортивні ноги. Одягнувши чорний ажурний корсет та чорні туфлі, накинула на голі плечі піджак поправила червону помаду перед дзеркалом біля вхідних дверей.
На вулиці вже смеркало, у повітрі висів легкий аромат квітів та вологи, п'яного окутавши мої легені.
Цокаючи каблуками по кам'яній доріжці, очі зустріли силует Ніколо який спершись спиною на автомобіль чекав мене.
Його м'язи обтягувала біла сорочка, підкочені рукави відкривали вид на тату, які заповняли руку та розстібнута на два ґудзики від шиї й сірі штани із масивним ремнем які підкреслювали кріпкі стегна.
Піднявши голову від екрана телефона він пробігся по мені поглядом та нахиливши голову на бік усміхнувся. Його усмішка заворожувала. Но не було того відчуття яке у мене виникало побачивши Ніколо декілька років назад. Це було щось рідніше. Не коханець.Це був друг. Друг який завжди залишався зі мною.
- Маєш гарний вигляд,- м'яко сказав він, відштовхнувшись від автомобіля.
- Хіба я не завжди так виглядаю?- Саркастично поцікавилась я підійшовши до машини й провівши рукою по капоті.
Я відчувала на собі його погляд. І мені хотілось розвернутись й поцілувати його. Будь він проклятий. Цей час минув. Я
стиснула зуби з такою силою, що стало боляче. Обійшовши машину я взялась за ручку повернувши голову.
- Поїхали?
Мовчки кивнувши він дістав ключ розблокувавши автомобіль. Відкривши дверці я сіла в автомобіль дивлячись прямо перед
собою у лобове скло. Декілька секунд Ніколо стояв на місці, однак відкрив дверці та також зайняв місце, навіть не закріпивши ремінь безпеки.
Здавши назад з місця, він зробив розворот і виїхав з алеї на тиху вулицю.
Він мовчав. Я дала йому спокій, а він просто гнав уперед. Вистачить.
Автомобіль розтинав темноту ночі світлом фар, мчачи по дорозі ведучого до ресторану.
Тяжкість тиші заповнила автомобіль. Кинувши на Ніколо погляд, я побачила як він розслабився тримаючи одну руку на кермі, а іншою потирав чоло.
- Знаєш ми давно нікуди не виходили просто так разом.- Усміхнувшись, зробив плавний поворот скоса подивившись на мене.
- Не було потрібності.- Протяжно видихнувши, я задумалась - може, я просто тримаю його подальше від себе або себе подальше
від нього?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Спалені коханням
RomanceЯ Сінтія Феруччо. Вас цікавлять таємниці? Всі їх мають. І всі досить цікаві. Ти можеш вести великі ігри коли їх збираєш. Чи маєш, таємницю ти? Тому що я так. Я являюся частиною мафії. Капо мафії. Це вже давно не назвеш таємницею, але гру яку я введу...
