Спалені коханням

Присяга

                             Сінтія

Як нічого і не було чоловіки відійшли від тіла продовжуючи розмовляти, випивати кріпкі алкогольні напої, курити табаки та продовжувати роздивлятись мене. Ніхто із них не міг повірити, що декілька хвилин назад 18-річна дівчина вистрелила в людину, а пізніше саркастично пожартувала. Жодний чоловік із цієї кімнати не замітив моїх емоцій та маски яка дала тріщину. Бачили тільки цікавий експонат нічого іншого. Повернувши голову, щоб взяти із таці бокал шампанського, впіймала на собі погляд зелених очей Ніколо. Він стояв в куті біля столика тримаючи в руках бокал коньяку. Проводячи вказівним пальцем по краях бокала він підійшов повільно до мене, нахиляючись над вухом і тихо щось говоривши. Я нічого не чула. Не розбирала слів. Просто заворожуючи дивилась за рухом його пальця, важко ковтнувши підняла очі на Ніколо.

- Що ти сказав?- тихо перепиталась я не звертаючи увагу на десятки очей які були прикуті до нас.

Кутики його губ поповзли вверх розтягнувшись у легкій усмішці. Випивши одним ковтком коньяк, він пробіг поглядом по моєму обличчі.
- Я запитував чи ти не хочеш це як скоріше закінчити, а також як ти себе почуваєш.

Стиснувши зуби я оглянула зал та через декілька секунд вернула погляд на Ніколо:
- Так, давай зробим це.

Кивнувши він відійшов на декілька кроків та повернувся до залу, прочистивши горло тихим кашлем почав повільно промовляти:
- Давайте не забувати, що ми зібралися тут для того, щоб прийняти нового Капо у свій світ,- відклавши бокал на тацю він усміхнувся.-Хах, я можу припустити, що ви не забули таку безцеремону людину.- Зробивши паузу та не почувши ніяких слів проти продовжив оглянувшись на мене.- Голосів проти не чую, можемо припустити до частини присяги на слові та крові.

Ніколо відійшов давши мені вільний шлях і тримавши в протягнутій руці клинок. Його погляд очей підбадьорювали мене, вони не давали мені зробити крок назад і показатись слабкою. Він завжди на мене так дивився. Ніби я все, що варте його уваги. Він завжди залишався зі мною, і я впевнена у ньому більше чим у своїй дії декілька секунд назад. Взявши клинок перекрутила його в руці.
Зараз в цей момент все зміниться. Безповоротно. Назавжди.
Та почнеться гра.

- Я Сінтія Феруччо, присягаюсь на слові та крові бути відданою звані Капо. Відповідати його значенню. Робити все, що в моїх силах та поза ними. Клянусь своїм людям бути відданою та без сумлінно виконувати обов'язки які несе у собі звання Капо. Клянусь захищати нашу організацію. Я присягаюсь ніколи не зрадити своїх людей. Проллю кров свою й чужу. Я приймаю таку честь як стати Капо Тріади.- Пройшовшись гострим клинком по долоні випускаючи кров підняла руку вверх, показуючи всім як кров текла по кисті та скапувала у мене під ногами.