Розділ 1

977 17 11
                                    

Цигарка дотліла  до фільтра — Ніл Джостен не зробив жодної затяжки. Він потребув не нікотину, а їдкого диму, який нагадував про матір. Якщо вдихати повільно, майже відчувається запах бензину і гарі. Суміш викликала огиду і задоволення одночасно; по хребту пробігло кілке тремтіння. Болюча хвиля докотилася до кіньчиків пальців і спихнула вниз грудку попелу. Вона впала під ноги Нілу, на трибуни, і тут же зникла, підхоплена вітром.

Ніл подивився на небо, однак в яскравому світлі прожекторів зірки поблідніли. Він, не вперше, ставив собі питання:чи дивиться на нього зверху матір? Хоч би ні. Вона вже б на ньому місця живого не залишила, якби побачила його такого зажуреного, сидячого тут склавши руки.

Рипіння дверей вивело його з думок. Ніл підтягнув спортивну сумку поближче і озирнувся. Залишивши двері роздягальні відкритими, тренер Ернандес сів опліч з ним.

— Не помітив на грі твоїх батьків, — сказав він.

— Вони у від'їзді, — відповів Ніл.

— Досі чи знову?

Жодне, проте Ніл не сказав би цього. Він знав, як набридло тренеру і вчителям щоразу чути одну і ту ж відмовку, але для нього ця брехня була стільки ж легка, скільки й звична. Зручне пояснення, чому Джостенів не видно у місті й чому Ніл частіше за все ночує у школі.

Справа не в тому, що йому не було де жити. Швидше в тому, що його становище було нелегальним. Мілпорт поступово вимирає, а це означає, що на продаж виставленні десятки домівок, які ніхто ніколи не купить. Минулого літа Ніл потайки вподобав один такий будинок в тихому районі, заселенному перевадно людьми похилого віку. Сусіди рідко відривалися від своїх зручних диванів і щоденних мильних опер, але, приходячи та йдучи, Ніл все одно ризикував попастися. Як тільки до людей дійде, що він зайняв житло незаконно, відразу почнуться незручні питання, тому легше прокрастись в роздягальню і заночувати там. Чому тренер дивитися на це скрізь пальці та не каже адміністрації школи, Ніл не знав і віддавав перевагу не запитувати.

Ернандес простягнув руку. Ніл передав йому цигарку. Тренер загасив її об бетонну сходинку, відкинув зім'ятий  недопалок і повернувся до Ніла.

— Думав, сьогодні вони зроблять виняток.

— Хто ж знав, що ця гра — остання? — відгукнувся Ніл, дивлячись на поле.

Лисяча нора. Трилогія "Все заради гри"Where stories live. Discover now