Кінець

Собака

-Сьогодні буде чудовий день-сказала Ріккі, з усмішкою на обличчі.
-Час іти- неспішно промовив Джордж і пішов вперед до будинку.
Збираючись Марк почув глухе скавчання у напрямку лісу, взявши рушницю він пішов туди.
-О Боже!!-закричав Марк- Але ж це не можливо-вже тихо продовжив він.
За кущем лежала собака, з 4 маленькими цуценятами, але собака була поранена і дуже голодна, бо в неї було "видно" кістки.
-Що сталося!?-закричали інщі і миттю підбігли до Марка.
-Оце тааккк!- промовив Девіл, розкривши широко очі- гадаю ця собака з дуже великим імунітетом- додав він.
-Я....я думаю треба допомогти собаці, хоча вона може бути заражена, та менні всеодннно- сказала невпевненно Сем і підійшла до пса.-Принісіть аптечку!Хто небудь!, цуценятам потрібна допомога.
Ніколь принесла аптечку і віддала Сем, бо та навчалась на медсестру.
-Так, так, я теж допоможу-сказала Ріккі-треба напоїти собаку і дати їй поїсти, тому я піду до намету..
Хлопці ж вирішили відкласти похід і зупинитись, у найбільш зручному будинку для ночівлі, бо в наметі не дуже зручно.
-Добре, ви дівчата допомагайте собаці, а ми пошукаєм будинок-промовив Марк та Чарльз в один голос. Тільки но Сем захотіла взяти собаку, та загарчала.
-Мабудь, вона захищає своїх маленьки дітей-сказала Ніколь-тому треба якось забрати її дітей, а потім і її.
З великим горем, Сем змогла перемотати ногу собаці, і занести її в будинок обраний Джорджом.
Доки заносили собаку одне цуценя зникло, а інші полягали спати біля мами, але собака скавчала і по вигляду було зрозуміло, що вона хвилюється.Скільки не намагались Ріккі і Ніколь знайти цуценя, все було марно.
Та надвечір, загублене цуценя знайшлось, воно прийшло до своїх братів та сестер, та з'їло велику миску смачного м'яса.