Кінець

Цікаві факти

Сем почала читати..
- Ммм... це не треба, оо! Слухайте я знайшла.
" Дослід 22
Добрий день, вже третій тиждень ми намагаємося вивчити ДНК людини, для покращення її життя. Ми вже зробили ампулу омолождення для жінок, але вийшло не так як хотілося. Вона зробила на тілі жінок величезні нарости, через які люди помирали. Ми зрозуміли свою помилку і виправили її. Все було чудово. Доки один вчений на ім'я Деві Ганстер, не захотів зробити життя людей кращим.
Дослід 23
Деві Ганстер впевнив усіх, що це можливо..і робота почалась"
- Подивіться! - крикнула Сем, - тут щось написано, але стерто. Треба розшифревати. Ріккі давай, у тебе хороший зір.
- Давай! - Ріккі намагалася щось прочитати. - Мм...
" Але я ( Деіл Дігро ) і мя комана н пдтримуали цю попзицію. І з це м порапли пд решт. Я зяв бою цй зоит і м псал тди щодя. "
- Щось таке, але напевно так:
"Але я Деніал Д. І моя команда не підтримували цю пропозицію, і за це ми потрапили під арешт. Я взяв з собою цей зошит і ми писали туди щодня. "
" Далі...робота йшла три місяці. Ми досі були під арештом, нас годували і давали пити, через це ми напевно й жили. Через вікно, яке було в нашій кімнаті-тюрмі ми бачили, як проходив процес роботи вчених. Вони приводили в лабораторію зеків і іспитували на них препарати, але все було марним, люди помирали і влада цього не знала. Вони діяли незаконно! Трупів було досить для того щоб посадити всіх за решітку, але ніхто не знав про ці злочини, і решітка, не сумувала за їми.
Коли хтось приносив нам їжу, ми намагалися запевнити їх, для зупинення процесу вдосконалення людини. Марно! Ми мовчки спостерігали за працею, злодіїв, як я їх вже називав. Пройшло багато часу. Ми з командою загубилися у часі. І наші сили повільно відходили від нас.
* * *
Пройшов час, немає сил вже щось писати. Учені сьогодні зробили свою останню спробу і випробували її на нас. Незнаю що, але мені здається, що в них вийшло, але це тільки мій погляд, бо я ще живий. Мій товариш повільно помирає, я це бачу, але не можу щось зробити, допомогти йому. Мені стало краще за перші години, після запущення в мене рідини. Писати стає все нічим, ручки списались, а є тільки пів олівця, яким я і пишу.
* * *
Хочу написати найголовніше! Деві Ганстер зійшов з розуму. Він підклав ампулу " допомоги людям " у процесор і ніхто непідозрюючи цього ввімкнув його. Ми намагалися попередити вчених, але ніхто невірив нам. Ампула розлетілася на шматки і її радіація охопила землю. Ті люди, які врятувалися, те через те, що імунітет у вас сильніший ніж у мене. Це був вірус! Бо я помира.."
- Це кінець? Невже? Він напевно помер, але не спочатку. - сказала Ніколь
- Так кінець, але де мій батько? Він живий чи ні? - промовила сумно Лара. Роджер обійняв її. І ласкаво поцілував у щоку.
- Жив! Я впевнений! Напевно є хоча б одне місце на землі де є люди, які врятувалися. Оцей Деніал Д. дав знати, що люди із сильним імунітетом, мають шанс на порятунок.
- Хоч би було так, як ти сказав! - закрила мокрі від сліз очі Лара.