Кінець

Чекання, чекання і ще раз чекання...

Настав ранок, поснідавши всі зібрали свій одяг і були готові. Данте Сеймолс теж допомагав підлідкам, щоб не гаяти часу даремно.
Як з'ясувалось Данте був із Лондона, і дуже добре знав тутешній край. Тому хлопці запитали у нього: " Де знайти велику кімнату, коридор де є датчики, які реагують на дим? ".
Він відповів, що це місце можна знайти у місцевій лікарні.
- Невже у лікарні номер 9? - запитала Ніколь, боязко трушившись, бо спогади не із приємних.
- Та ні! Лікарня - знакодиться на перехресті цьой вулиці і називається...щас згадаю... " Universal hospitaliti ", так щоб туристи зрозуміли.
- Оо це добре! -викрикнула Ніколь, захлопавши в лодоні. - А то я вже почала нервувати.
- Через п'ять хвилин виходимо! - закричав Джордж, пішовши до дверей.
Всі зібрали остачу речей і...довгоочікуваний вихід.
Всі вийшли на вулицю. На годиннику було майже десять годин ранку, сонце вже світило яскраво, на деревах ще були краплі холодного дощю, що пройшов сьогодні вночі. На асвальті були чиїсь краплі крові. Оу як кльово! Ахахаха.
Продовжим..
Хлопці оточили дівчат навкруг, провсяк випадок. Вже за три хвилини всі дійшли до лікарні.
- Ось вона, що я і казав! - промовив з усмішкою Сеймолс, попрямувавши вперед.
Зайшовши в лікарню, нікого там не знайшли.
- Так! Хлопці підстреліть якогось дикого звіра! - сказала Лара, грубим тоном, - бо требе ж якось заманити монстрів.
Миттю звір був вже на підлозі лікарні. Сем порізала собі руку і покрапала кровью на звіра.
- Що ти робиш! - закричав Маркус, він підбіг до дівчини і забраа ніж із її рук.
- Взагаліто, рчтую світ, як по - іншому приманити монстра сюди, він же любить людську кров.
- Це міг би зробити хтось інший! Більше так не роби!
- Добре, добре..
Всі пішли до кабінета начальства, додали сивородку до води в противопожежних пристоях і тільки чекали доки зберуться усі монстри.
Пройшло три години. Час дня, нема нікого.
- Я вже зачекаласььь!!! - протянула Ріккі, - вже підташнює від чекання
- Не хвилюйся, скоро все минеться! - підбадьорив її Девіл і ніжно поцілував.
Всі сиділи тихо-тихо, чекали прибуття монстрів. Пройшов час, а може й більше.....