Кінець

Задача

Не гаючи часу, хлопці зайняли свої позиції, для пошуку Дитяти. Непройшло і двадцяти хвилин, як на горизонті з'явився дивний об'єкт. На криші був Марк, він найкраще бачив об'єкт. Трішки послідкувавши, хлопець вирішив стріляти на ураження.
Раз...два...пролунали два постріла. Дикий сміх заполонив проспект, на якому знаходилась лабораторія. Проспект називався - Ніколайський. Всі швидко вибігли на вулицю. Підбігши до жертви...усі побачили людину, ну як людину, людину - монстра. Він був поранений і з останніх сил, монстр ліз у напрямку лісу. Волосся було чорним, а очі зеленими.
- Вдача усміхнулася нам! - сказала Ніколь - хлопці, несіть Дитя до лабораторії.
Все миттю було готове. Рану монстра перев'язали, а його самого прив'язали до ліжка-коляски...
Сем взяла шприц, набрала противірусу і запустила в організм звіра ( монстра ). Всі склонилися над ліжком і чекали реакції.
Минув час або навіть більше...
Реакція виявлялася у тому, що монстр був у відключтці, але він дихав і сердце працювало нормально.
- Як думаєте, подіяло? - спитав Джордж
Сем подивилась на його і сказала:
- Напевно. Сердце працює так, як і у людини, пульс в порядку, але коли він прийде до тями, я не знаю.
Доки всі чекали пробудження чужинця, як дівчата прозвали його, Марк приготував обід. Запечену картоплю і підливу.
- Запрошую всіх за стіл - сказав він
Всі пішли до столу. І Сем висловилась перша.
- Оу..смачно пахне. Виявляється ти і готувати вмієш.- засміялась вона.
Їли мовчки. Ніхто не сказав ні слова. Після обіду, який легко перейшов у вечерю, людина прокинулася.
- Мерщій! Всі сюди! - закричав Девіл.
Всі підбігли до ліжка-коляски.
- Де я? - спитав чоловік, - чому я зав'язаний?
- Подіяло!! - закричали дівчата
Джордж миттю розв'язав чоловіка. І запитав:
- Як ваше ім'я?
- Мене звати Данте Сеймолс, саме так..
- Добре, приємно познайомитись.
- Мені також..., тут таке питання, що взагалі сталося, чом у я тут?
- Вірус, вірус перетворив вас на монстра, а ми зробили противірус і врятували вас.
І хлопці розповіли історію світу Дантену. Він уважно слухав. А потім сказав:
- Цікаво, але я дуже голодний.
Лара запросила Данта до столу. Він наївся досхочу і ліг спати. А друзі почали розмову про подальше спасінпя людей.
- Тепер ми можемо використати кров Данта, як противірус, але є залача, яку вирішити буде складно. Як ми зробимо усім монстрам, як такове щеплення? - сказала Ріккі, подивившись на Девіла
- Так, ця задача складнувата.. - сказав Девіл, - але поговоримо про це завтра.
- Добре - погодилась Ріккі.
Всі розійшлись хто куди. Хлопці обійняли свої пари і полягали спати...