Розлучися зі мною за 30 днів

День 9

Просто уявіть, що ви сидите в будинку свого найкращого друга, у якого з дружиною підозрілий затишок. Вони не намагаються битися, не кричать і не суперечать, а сидять і мирно п'ють чай поруч один з одним. Так, ви все ще Пак Чімін, і ви в будинку Чон Хосока, який зі своєю Міною востаннє нормально розмовляв, мабуть... Ніколи?

—Ви помирилися?

—О ні. Ми тепер не розмовляємо один з одним, – усміхається Міна.

— Бо посварилися?

—Ні, ми не сварилися. В нас експеримент. Ми вирішили, що якщо мовчатимемо, то, можливо, не лаятимемося постійно.

Чімін дивиться на друзів таким поглядом, що зрозуміло, хто в цій кімнаті ідіоти. Дорослі люди, у яких незабаром має народитись дитина, грають у мовчанку. Ні, це чудово, що вони намагаються не лаятись кожну секунду. Але мовчати. Серйозно?

— Я так і не зрозумів учора ввечері, що в тебе трапилося, — мотає головою Хосок, — з твоїх «бісить худоба», «як він це робить» і «мені потрібна порада» я зрозумів тільки те, що тобі потрібна порада.

— Ти такий здогадливий, — вигукує Чімін і посміхається, бо Міна відкриває рота, щоб вставити якусь ємну фразу, але закриває його і похмуро вивчає вміст чашки. — А якщо вам треба щось сказати одне одному? Наприклад, банально запитати, чи є ще туалетний папір.

—Ми пишемо на листочках.

— О, і багато листочків накопичилося з початку вашої мовчанки?

Хосок усміхається, встає до вікна і підкликає Чіміна до себе, щоб показати на три чорні набиті мішки, що стоять біля сміттєвих баків.

— Ми примудряємося лаятись навіть на папері. Просто ємніше, бо обом ліньки писати довгі фрази, — сміється Міна і обіймає чоловіка ззаду, укладаючи голову йому на плече. — Зате в хаті незвично тихо. До нас навіть приходили сусіди і питали, чи всі у нас гаразд і чи не вбив хтось кого.

— Ага, я хотів пожартувати, що я вже давно мертвий і тепер привид, який лякатиме їх дітей ночами, але Міна саме в цей момент вліпила мені по дупі і причепила стікер із фразою «в'якнеш про привидів — закопаю». Довелося говорити правду, — засмучено поскаржився Хосок. — Вона дуже добре мене знає.

— Вона просто любить тебе, — усміхається Чімін. — Отож із приводу вчорашнього. Зізнавайся, чи це ти писав повідомлення від імені Юнгі?