Розлучися зі мною за 30 днів

День 18. І це твій план?

Уявіть, що ви весь день не можете сконцентруватись на роботі. Начальник постійно гукає вас зі свого кабінету зі скляними стінами, закликаючи до порядку. А ви Пак Чімін, і ви не можете спокійно сидіти на місці, весь час відволікаючись на листування з найкращим другом. Тому що ви —ідіот.

— І ти покликав його на вечерю? — всоте запитує Джин, дуже дратуючи.

— Ти теж покликав його на вечерю.

— Ну, я хоча б не прикрився тим, що до мене лізе якийсь чувак.

— Ага, ти просто сказав, що тобі набридло дивитись на його кислу міну. Ти прямо майстер висловлювати свої почуття.

Чімін виразить, бо дико нервує і хоче від Джина підтримки, а той лише знущається. Зараза. Начальник знову кидає на Пака гнівний погляд, але той лише ручками розводить, мовляв у нас обід, нічого не знаю.

—Що робити будеш?

— Нічого, скажу, що хлопець не прийшов.

—Грандіозна ідея! — Джин знову виразить, і Чімін готовий скиглити.

— Господи, краще б я до Техьона подзвонив.

— Ой, на жаль, він на йозі. Тобі доведеться слухати мій сарказм і не виїжджатися.

— Чому я дружу з тобою?

— Тому що я роблю чудові печива з шоколадною крихтою.

— Раз на сто років.

—У всіх свої недоліки, —Чімін таки чує, як Джин знизує плечима.

—Думаєш, я схибив?

— Ти покликав свого чоловіка на корпоратив, прикриваючись тим, що до тебе підкочує якийсь чувак. Хоча просто хотів віддячити йому за турботу і за те, що він притулив тебе на кілька днів. Чи схибив ти? Конє-є-єчно... Так. Чімін, ти дебіл. Коли ти це вже визнаєш?

—Визнаю що? Те, що я дебіл?

—Ага, саме це, —відповідає Джин, і в його голосі явно чуються нотки сарказму. — У будь-якому разі, мені час працювати, а ти припини жувати губи і нервувати. Ми просто добре проведемо вечір у компанії непоганих хлопців. Ну, я в компанії непоганих, а ти всім представлятимеш свого чоловіка.

Сокджин відверто ірже в трубку, і Чімін скидає, роздратовано пирхаючи. Джин —скалка в дупі, що складається з сарказму і моралі, але кращих друзів, як кажуть, не вибирають. Пак намагається додзвонитися Техьон, але той не бере, і Чімін занурюється в роботу, проклинаючи власну дурість. У цей час Юнгі сидить у кафе з Намджуном і дуже намагається друга не вбити, бо...

— Привести на вечерю інших хлопців?

... того не буває нормальних ідей.

Джун натхненно киває, і Мін вкотре знайомить свою долоню з чолом. Його друг —найрозумніше створіння з усіх, що він зустрічав, але, як тільки справа стосується почуттів, Намджун перетворюється на безглуздого хом'ячка, який гасає по своїй клітці і, зрештою, застряє десь між прутів. Кім уже другу годину намагається вдовбати йому в голову, що план просто чудовий. План, власне, банальний до непристойності і так само дурний. Тому що, ну Намджун переглянув сопливих фільмів про школярів?

— Ми виведемо їх на ревнощі.

—Джуне, ми виведемо себе на тупість.

—Да чому? У мене є на прикметі парочка студентів з акторської, ми давно знайомі, вони чудові хлопці та не відмовляться від легких грошей.

— Навіть питати не хочу, звідки в тебе давні знайомі, які зараз навчаються в університеті. Тягне на молоденьких?

— Саме тому я за Джином бігаю, як песик. Джин у нас малолітка тридцятирічна. Любить рожевий колір і сопливі дарами.

Юнгі починає іржати, як кінь, бо Джин любить рожевий колір і дарами сопливі, а Намджун любить такого Джина, який, насправді, на малолітку ну взагалі не тягне.

— У будь-якому разі, твій план — лайно.

— Це твоє життя — лайно, а план відмінний.

— І як ми пояснимо малоліток, які невідомо звідки взялися? «Зустріли сумних біля школи та вирішили їм присунути хуй, бо завжди до веселощів». Так?

—Вони студенти! —обурюється Намджун.

—А я —Мона Ліза.

— Надто потворний для неї.

— Це твій план потворний, — пирхає Юнгі.

І вони тупо витріщаються один на одного, гнівно скрипучи зубами. Зрештою, Мін здається. Він завжди здається Намджуну. Той має заборонений прийом — ямочки. Джун усміхається, а Юнгі не може не посміхнутися у відповідь, аж надто Кім у цей момент милий і беззахисний. Як Джин не клюнув досі на це —загадка всесвіту.

— Припустимо, що я погоджуюсь. Як будемо пояснювати, і як ти взагалі собі все це уявляєш?

—А тепер слухай прикол. Мене цієї вечері покликали ще до Джина. Керуючий компанії —мій давній знайомий, я йому кілька разів допомагав фінансово, а він мені з юридичного боку підсобив кілька разів. Коротше, він дізнався, що я в місті, і покликав по старій дружбі, ще просив виступити, але я якось не горю бажанням. Так ось, він знає, що я гей, тому зовсім не проти, якщо я прийду з парою. Я йому і про тебе сказав, він узагалі розплився, сказав, що твій давній фанат. Мовляв, клич його теж, раптом вирішіть разом нам шоу влаштувати. Шоу я влаштую, але не йому, а Джину.

—Джуне, ти в курсі, що зараз просто води налив якийсь, а суті не доніс?

—Ти слухати вмієш? Знаю, що ні, тому з'їж пиріжок і заткни свій рот. Приходимо ми, значить, зі своїми мега молодими гарними хлопцями, знайомимо їх з великим босом, представляємо іншим шишкам і добре проводимо вечір, розважаючись у їхній компанії. Хлопці тямущі і з ними є, про що поговорити. До того ж симпатичні, буде не соромно у світ вивести, так би мовити. План у тому, що робимо вигляд, ніби з Чіміном і Джином не знайомі, а їх із цього тригерить, вони ревнують, на емоціях усе нам повисловлюють і вуаля.

Юнгі вдихає дуже глибоко, губи в тонку лінію складає і намагається не іржати, бо план — дурість рідкісна, але Джун дуже натхненний, а Чіміна змусити ревнувати хочеться до жаху. Тому Юнгі обіцяє собі, що це остання авантюра Кіма, в якій він бере участь, та зі скрипом на серці погоджується. Вони ще трохи сидять у кафе, а потім заходять до сусіднього торговельного центру, щоб купити офіційні костюми. Юнгі їх терпіти не може, тому зупиняє вибір на сірих звужених штанах та простій білій сорочці. Джун носиться від магазину до магазину, біситься і навіть поривається купити ковбойський костюм, мовляв, незвично та авангардно. Юнгі каже, що від авангардного тут тільки мозок Намджуна, і відправляє його міряти укорочені чорні штани та ніжно-рожевого кольору сорочку. Джин оцінить. Джун намагається нити, що в нього ноги надто короткими виглядають, на що Юнгі заявляє, що в друга мізки — гейська кашка, і він заганяється, як справжня телиця. До п'ятої вечора Чімін скидає Міну місце проведення заходу, і той хоче дати раптову задню, тому що в кінці, о боже мій, Пак Чімін ставить серце. Намджун ірже, як дурень, коли Юнгі скаче навколо нього і виє про те, що його чоловік скарб. Дорослий Юнгі, який у минулому репер суворий, скаче, як жвава поні, розмахує телефоном і відмовляється дотримуватися плану. Намджун силоміць заштовхує його в машину і їде за студентами, сподіваючись, що на шляху Мін заспокоїться і зрозуміє, що в кінці стоїть зовсім не серце, а звичайний помідор. Чімін добре пожартував, Намджун оцінив. Помідор Юнгі помічає лише за двадцять хвилин, коли Кім раптово заводить розмову про овочі і просить пошукати, які смайлики овочів взагалі існують. Юнгі червоніє від злості, боляче б'є друга в плече і погрожує, що Чіміну зад надере всіма йому відомими способами.

— Ну, знайомтеся, це Джехьон, а хлопець ліворуч від нього — Чону. Вони — наше шоу сьогодні, — представляє Джун.

— Ну, приємно познайомитись, мабуть. Юнгі.

На диво, хлопці справді виявляються цікавими та симпатичними. Мін навіть сказав би, що Джехьон гарний, якби не був по вуха закоханий у Чіміна і не спливав по ньому гейськими струмками. Але, принаймні, коли вони під'їжджають до готелю, в якому проходитиме вечір, Юнгі вже комфортно почувається в компанії і навіть намагається жартувати. Відверто кажучи, виходить лайново, але Чону з Джехьоном сміються, і Юнгі їхню акторську гру оцінює високо. Вони піднімаються на ліфті на останній поверх і потрапляють до розкішного ресторану, Юнгі миттєво оцінює вартість та престижність закладу, бо сам володіє мережею невеликих ресторанчиків. Намджун знайомить його з Мінхо, головою компанії та його відданим фанатом. Той уже неабияк п'яний і не шкодує компліментів, коли мова заходить про творчість Міна. Той лише посміхається скромно і притягує Джехьона до себе за талію, помічаючи в натовпі маківку Чіміна. Той стоїть поряд із Джином і про щось радісно розповідає, іноді відпиваючи з келиха. Чімін виглядає приголомшливо, і Юнгі від цього кидає в нервове тремтіння, тому що десь тут вештається чоловік, який на Пака теж поклав око. А на Чіміна не можна класти око. Чімін —чоловік Мін Юнгі, навіть якщо не визнає цього.

—Ти закоханий, —шепоче Джехьон на вухо, і Юнгі здивовано переводить на нього погляд. —У тебе серце забилося сильніше, коли ти на нього подивився.

Юнгі лише посміхається легко і знову повертається поглядом до Чіміна, який дивиться прямо на нього і несхвально мружиться. Мін бачить, як він штовхає Джина в плече і киває на Намджуна, який базікає про якогось відомого виконавця з Чону і виглядає справді зацікавленим. Юнгі внутрішньо тріумфує, коли бачить, як Чімін йде до них, тягнучи за собою Сокджина, що чинить опір. Ось він — зоряний час. Але Пак проходить повз нього і зупиняється біля Джуна, гнівно тикаючи йому пальчиком у груди.

—Ти, значить, вирішив моєму другу зраджувати?

—А ми не зустрічаємося.

Сокджин на це лише пирхає, хапаючи келих з підноса у офіціанта, що проходить повз нього.

—І чого? Ти ж кохаєш його. Гей, хлопче, — звертається Чімін до Чона, — йди гуляй. Тут дорослі розмовляють.

Чону намагається обуритися, але Джун щось шепоче йому на вухо, і той іде із задоволеною усмішкою.

— Пак Чімін, ти невихований чоловік, тобі в пеклі приготовлене містечко. А ти, Кім Сокджин, припини, нарешті, мене динамити, я по очах бачу, що мої почуття взаємні.

Джин дивиться довгу хвилину, мружиться, а потім розвертається на п'ятах і йде, кидаючи на ходу:

—Додому сьогодні можеш не приходити. Я тебе не пущу.

Намджун лише сміється і йде за ним, зберігаючи невелику дистанцію. Він свого досяг, вивів Джина на емоції. Чімін видихає гнівно і переводить погляд на Юнгі, відразу розпливаючись у нудотній посмішці.

— Добрий вечір, панове, як настрій? У тебе дуже гарний супроводжуючий.

—Дякую, приголомшливо. Спасибі, мені теж він подобається, — відповідає Мін, у душі вибухаючи вулканом, бо на нього Чімін чомусь не репетує.

—Я радий, —Пак усміхається ще ширше, і очі його зникають за пухкими щічками, які Юнгі обожнює. — О, дивись, Техьон із Чонгуком теж тут.

Джехьон смикається, коли чує знайоме ім'я, і намагається вщипнути Юнгі за бік, але той лише шикає і повертає на обличчя привітний вираз. Тоді хлопець виривається з чужої хватки і просто стоїть, бо втекти вже неможливо.

— Що за ципа, — радісно вітає Техьон, обіймаючи Чіміна, і переводить погляд на Джехьона, підвисаючи на кілька хвилин. —О, вечір добрий, а Тейон теж тут? Радий тебе бачити.

—Тейон? — Чімін незрозуміло дивиться на друга.

—Ага, його хлопець. Ми разом з ним на йогу ходимо.

Юнгі червоніє на очах, Джехьон вибачається і кулею вилітає із зали, а Чімін б'ється поруч у конвульсіях, ледве стримуючи сміх, що виривається. Кім Намджун сьогодні болісно помре.