Релігія демона

Це ти мене знайшов.

Дорога в парку що вела до низу взагалі-то повинна була вести хлопця в нікуди. Він вийшов подихати вільним повітрям поки нема людей,все тихо і спокійно. Ліхтарі роблять аби як,не зважаючи на те що вони дорого коштують. Можливо вони коштують навіть чиєсь життя. Все тут може коштувати ціною чогось життя.

Якщо подумати поки йдеш по безкоштовно протоптаній дорозі,то кожна лавка може коштувати як дві дівчини,що часто займають на ній місце,щоб потеревенити про свої справи. Або сміттєвий бак,який коштує як один старий дід. Ціна мала,чому ж це? Можливо через вік? А можливо через те якою людиною він був?

Взагалі-то це не важливо. Не важливо це й тоді коли ця доріжка провела те до початку малого лісу де темно,страшно. Але не йому. Феліксу всеодно на ці всі страхи чи темряви. Там чисте повітря-воно там майже безгрішне. Таким легше дихати.
Але легше дихати ним якщо в повітрі нічого не горить. Буквально.

Дивлячись з початку прогулянки у цьому лісі,у гущині дерев було видно невелике багаття. Можна подумати що там якісь дурні підлітки бавляться,смажичи папер чи зефір,але ні.

Тут дещо інше.

Підлітками з'явилися дорослі люди. Багаття не було малим,воно було великого діаметру,і настільки високим,що думалося хлопцеві що в вогнище доставили багато керосину.
Та й на правда це було правдою.

- Керосину мало не буває,так брати милі?
Цей голос і не старого і не молодого чоловіка,що стояв поодаль від інших чоловіків і жінок,які сиділи на вологій землі.
Сховавшись за дерево,не хвилюючись що його застануть чужі очі,він збирав сам все до купи. Ну звичайно ж що Феліксу було цікаво. Виглядало це більше грішним.

- Я планував у наступний тиждень шукати нам помічників,бо через нещодавні обставини половини з них вже нема. Як думаєте брати і сестри,кого брати переважливо? Хлопців більше чи дівчат?- чоловік з перекритим тканиною обличчям,очами дивиться напроти себе,до тих людей що твердо думають над питанням. Серед них усіх руку підняла одна не молода жінка,присівши в іншому положенні для зручності.

- Це лише моя об'єктивна думка. Я пам'ятаю правила і знаю що порівну брати не можна,але якщо нам взяти експериментом всього тройку хлопців та пару дівчат?- сказала жінка, повністю довірившись своїм думам.

Фелікс взагалі-то намагається брати до голови трохи інформації,але погляд завжди чіплявся за того чоловіка з перекритим обличчям.

- Мері, сестро,ти хоч і новенька,але міркуєш краще за свою діаспору.

Дивно. До чого тут діаспора,якщо в них на один погляд все однакове?

- Тим паче я відчуваю, що одного ми вже знайшли.

Фелікс краще сховавшись за деревом,затримав дихання. У вухах дзвиніло,заважаючи і надалі слухати розмову. Але було чутно лиш кроки групи людей,що віддалялися від нього,та кроки однієї людини що прямувала скоріше за все до нього.

Відкривши очі тільки коли кроки стихли на нуль, погляд зачепив чоловічу руку з перстнем на вказівному пальці. Рука була на місці,поки таємне лице не наважилося показатися ззаду дерева. Чоловік дивиться на Лі,що прикував себе до деревини,трохи втомившись тримати рівно дихання.

- Привіт,брате. Я очікував що ми знайдемо дещо іншу людину.

- Ем, вибачте я випадково,- хлопець, бачивши перед собою спокійну особистість,заспокоївся і сам.

- Нічого не буває випадковим.

- Можна сказати ,що ви мене знайшли?

- Ні,це ти мене знайшов.