Релігія демона

Як думаєш що з цього вийде?

Сидячі в салоні дорогої, чорної машини без номерів, Фелікс навіть і не думав що піде на таке у своєму житті. Йому нічого втрачати,йому нічого не світить. Він живе нудним життям не маючи не рідні,не друзів,просто нічого. Йому вже 22 роки,він живе у середньому районі Сеула, працюючи у ненависній кав'ярні баристою. Його там любили не за каву,яку він робив,а за гарненьку мордочку. Він і так збирався вже покінчити з усім цим що його дратує,але йому дали... шанс? Можливо,хто знає.

Цей чоловік,якого він знайшов,на перший погляд лякав,але довіра сама до нього тягнулася шлейфом. Поки юнак сидит у машині, він стоїть зовні салону, паливши темні тонкі сигорети. Обличчя не видно,окрім очей. Очі були гострими,неначе лезо. Але Лі не боявся його. Більше ні.

Що він дізнався за останню годину своєї прогулянки? Багато чого цікавого. Сталося так що йому пропонували стати помічником у церкві. Але це не можна назвати церквою,за це говорить її назва.

"Темна діаспора" - головна з усіх діаспор церкви,що називають "Релігія великого щастя." Як йому сказав цей дядько,то його хочуть взяти в помічники саме у головну діаспору.

А навіщо він взагалі погодився на це?

Тому що це грішно. Настільки грішно,що заради цього можна покласти життя на край.

І що він там буде робити?

Він буде знаходити своє призначення.

Поки хлопець був у роздумі цього,цей незнайомець відчинив двері машини, сідаючи за кермо.

- Чому ти так легко погодився?- питає він, виїхавши з околиці лісу.

- Мені нема чого втрачати,але можливо там я щось знайду.

Самому чоловікові здалося що це безгрішне дитя є самим грішним що тільки може бути. Він свідома людина,але тільки для таких ,як вони.

- Мені знайти на тебе інформацію,чи ти сам мені про себе розповіси?

Фелікс думає що розказувати і нема чого,але краще так ніж цей невідомий буде розшукувати якусь дрібницю через його мовчання.

- Звати Лі Фелікс,22 роки,ніде не навчаюсь,живу сам,ні батьків,ні друзів працював баристою. Хоббі танці більшості стилей. Це все що я можу сказати,- рівним тоном розповів юнак, дивлячись у темряву через бічне вікно.

- Я здогадуюся що тебе часто називають як Феліз - від слова "щастя",але в нашому місці це не прийнято. В нас не може бути щастя,але може бути тільки щастя за лихо чи кров. Ти готовий до цього?- голос наполегливий,очі дивляться на дорогу перед собою,а аура трохи всеж таки лякає.