Релігія демона

Будь ласка.

Завдання виконано.
Фелікс у гарному настрої з самого ранку чекає на Феліз, щоб дізнатися нове завдання. Нова позначка в календарі є, ранкова кава тільки но зварена,а на столі та сама записка. Хлопець і не знає чого його усмішка так і проситься на обличчя після кожної думки про нього.
Він захопив його думи,немов він той самий різдвяний подарунок.

Це дивно,але він навіть його ім'я не знає, називаючи просто "Верховний". Хотілося б знати яке ім'я у цих губ,очей та душі шо вирішили показати тільки йому,не ховавши це під чорною хусткою. Хотілося б дізнатися як насправді звати автора картин у тому самому кабінеті. І все ж таки хочеться почути ім'я його рятівника.

Стук у вікно відволік від думок про нього. Феліз сів на підвіконні, тримаючи листа у клюві,усміхаючись самими очима до адресата.

- Привітику Феліз,- рука хлопчини опустилася на голову птаха,рухаючи її туди-сюди,- як я радий тебе бачити. Голодний?- птах помахавши головою, вказуючи на те що не голодний,тикає листом у долоні до хлопця. Лист вже розгорнутий, завдання не складне, можна сказати навіть не цікаве: "заколоти горобця, підклавши його до кімнати сестри Кан." Все ж таки це цікаво,але не так вже і складно. Дивлячись з ситуації то напевно та пані сильно накосячила,ось їй помста і прийшла. Точні прийде у вигляді сюрпризу. Тим паче всі знають що вона любить птахів,і вона має фамільяра папугу,який доречі не має імені.

Завдання може почекати,бо Фелікса чекали зранку у кабінеті,тож отримавши завдання і попрощавшись з Феліз, хлопець швиденько зібрався до зали молитви, почавши новий день.

Молитва, сніданок та два слова для сестри Мі,і вже юнак стоїть навпроти дверей у кабінет. Його навіть не дивує те що він ,не створивши і тихого звуку,зміг здати себе, чуючи по ту сторону дверей:

- Заходь.

Добре,він зайшов,все ще тримаючи спокійне обличчя,не намагаючись радіти новій зустрічі з Верховним. Погляд чіпляє виглядавший з-під хустки ніс,що взагалі-то завжди був прихований.

- А ви почали працювати над собою,- почав хлопець розмову, сідаючи у крісло,що так і стоїть навпроти стола.

- Тобто?

- Ви почали показувати все більше ділянок вашого обличчя. Вам і так непотрібна ця хустка,але просто так ви її не зможете позбутися,- погляд хитрий,юнак думає над таким,над чим навіть страшно уявляти свої думи поряд з цією іскрою. Іскра хитра,очі обох дивляться прямо всередину,заповнюючи усі їхні тяжкі думки.