Що я жива, винні не ви.
За життя іншим я вдячна.
Сенс жити, мені вернули вони.
Сім хлопців із далеких країв.
Вони довели, що є іще люди.
Не повністю згнив ще цей світ.
Скільки ж лилося на них бруду,
Вони всупереч, залишилися людьми.
Я не кажу, що вони ідеальні.
Бо ж немає ідеальних людей.
Любити їх, змушувати я не збираюсь.
Та й не потрібно мені це взагалі.
Достатньо буде, щоб ви пам'ятали,
Те, що ви всі в мене відібрали,
Вони ледве встигли вернуть.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
PoetryСподіваюся, комусь сподобається хоч один з моїх віршів. В мене в житті не все так вже й погано, та як би я не старалася, чогось оптимістичного в мене не виходить писати. На жаль, негативні емоції, вони сильніші за позитивні.
