Я кричу, зриваю голос.
Та мене не чують.
Я мовчу, всім посміхаюсь.
Думають, усе гаразд.
Я залишила на тілі знак.
Ніхто не помічає.
Я ж сміюся, що не так?
Значить я щаслива.
Ні, сміятися вже звичка.
Та в середині - діра.
І усмішка це просто маска.
А всі думають, що я.
Я втомилася уже кричати.
Що буде - не моя вина.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
PoetryСподіваюся, комусь сподобається хоч один з моїх віршів. В мене в житті не все так вже й погано, та як би я не старалася, чогось оптимістичного в мене не виходить писати. На жаль, негативні емоції, вони сильніші за позитивні.
